Думка експерта
Заборона слова vs захисту життя осіб в умовах воєнного стану та невизначенності
Яна Триньова, доктор юридичних наук, професор кафедри кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології Пенітенціарної академії України, адвокат
«Ефект Вертера» або «синдром Вертера» названий так за ім’ям героя роману Йогана Вольфганга Гете (1749–1832 рр.) «Страждання молодого Вертера», опублікованого у 1774 році. Існує думка, що письменник написав цей роман як сповідь про свою власну історію кохання. Йоган Гете настільки переживав ці особистісні стосунки, що навіть збирався покінчити життя самогубством. І за свідченнями самого автора, вчинив би переривання власного життя, якби не «вилив» усі свої відчуття на папір. Головний герой роману вчиняє самогубство через нерозділене кохання.
«Синдром Вертера»
Цей твір, ймовірно, через відверту афектованість автора під час його створення, привабив увагу тогочасного суспільства й швидко набув поширення. Разом із тим сучасники німецького письменника виявили певну закономірність: кількість самогубств у регіоні розповсюдження цього твору в цей час значно виросла.
Інші тогочасні філософи, зокрема Ґо́ тгольд Ефраїм Лессінґ, розкритикував Й. Гете за таку відверту демонстрацію патерну поведінки в кризовій ситуації, адже деякі особи, особливо ті, для яких Гете був авторитетом, і перебуваючи в змальованій письменником доволі тревіальній життєвій ситуації, скоріш за все наслідують поведінку Вертера і закінчать своє життя самогубством замість обрання іншого засобу вирішення кризової ситуації. Розвивалася теза, що авторитети суспільства мають демонструвати конструктивну поведінку й аж ніяк не аутоагресію. Деякі мислителі пішли ще далі: переписали цей роман і завершили його щасливо уникнувши самогубства головного героя.
До всього додамо, що термін «ефект або синдром Вертера» ввів у вжиток американський соціолог Девід Філліпс. У сімдесятих роках ХХ століття він провів дослідження статистики самогубств у США з 1947 по 1968 роки. Філліпс вияв певну закономірність: кожного разу як у ЗМІ починали активно висвітлювати події добровільного завершення кимось життя – рівень самогубств зроставав. Також він помітив, що в регіонах, де ці новини набували найбільшого розголосу самогубства ставалися ще частіше.
Після смерті знаменитості 60-х років ХХ століття, акторки Мерлін Монро (офіційною причиною якої було самогубство), кількість суїцидальних випадків збільшилася на 10 %. В кінці 1980-х років у Німеччині після трансляції серіалу «Смерть студента», де на початку кожної серії демонструвався акт самогубства студента під колесами потягу, значно зросла кількість самогубств молодих людей саме таким способом. У кінці 80-х років в Австрії різко збільшилася кількість самогубств у метро, тому у віденській підземці пішли на експеримент і постаралися якомога менше висвітлювати подібні ситуації й не надавати про них багато інформації і вже через місяць кількість самогубств пішла на спад. Тому з того часу в австрійській пресі діє заборона на висвітлення подібних ситуацій.
У зв’язку з чим виникає питання: чому так? Уже наш сучасник – американський психолог Роберт Чалдіні (народився в 1945 р.) у своїй роботі «Психологія впливу» вивів шість принципів впливу або маніпуляції людьми. Згідно принципу прихильності люди копіюють поведінку інших людей, найбільш схожих на них самих. Цей принцип відповідає таким ефектам перцепції, як ідентифікація, тобто уподібнення себе з іншими, інтроекція – перейняття на себе та, ймовірно, емпатія – співпереживання, співчуття іншій людині (в цьому контексті – жертві самогубства).
Фактично, чим частіше суспільство ознайомлюється в ЗМІ з випадками суїцидів, тим більш переконливим стає намагання/мотивація кожного потенційного самогубця. При цьому це можуть бути особи, які до подібних публікацій навіть і не думали про суїцид.
Укорінити прагнення особи до вчинення суїциду можуть фонові явища суспільства. В сьогоднішніх реаліях – це війна, а саме її наслідки, зокрема стан невизначеності.
Сьогодні майже кожна людина в Україні як і все суспільство зіткнулося з феноменом невизначеності, який є одним з наслідків воєнних дій. Під невизначеністю (одне з визначень, – Я.Т.) розуміють: незавершеність процесу сприйняття або пізнання будь-чого, яка проявляється в ситуаціях, коли людина зіштовхується із браком, нечіткістю або протиріччям інформації, яка надходить ззовні; нову, складну ситуацію, яка має багато суперечливих інтерпретацій або є нерозв’язною; повну відсутність інформації про способи дії в незнайомій ситуації; сукупність обставин, умов, які характеризуються неповнотою змісту або є інформаційно зашумленими. Основними рисами ситуації невизначеності вважають її новизну, складність, неоднозначність і суперечливість, у тому числі й темпоральну, непередбачуваність і численність наслідків або шляхів вирішення життєвих ситуацій. На думку деяких фахівців, невизначеність може призводити не тільки до стану невпевненості, а й до розгубленості та зниженню психологічного благополуччя людини, впливати на якість її життя.
Українці і війна
Враховуючи воєнний стан в України, офіційна статистика щодо кількості самогубств за 2022–2023 роки серед населення відсутня. Ці данні доступні лише з 2005 по 2021 р. Однак приблизну кількість самогубств за вказаний період можна визначити як 10 тисяч осіб щорічно.
Разом із тим офіційними джерелами наводяться дані щодо дитячих суїцидів з 2017 по 2023 роки. Так, середня кількість щорічних суїцидів із 2017 по 2021 роки складала 93 випадки. За оперативними даними обласних військових адміністрацій, у 2022 році дітьми скоєно 127 спроб самогубства, станом на 15 листопада 2023 за неповний рік сталися 116 випадків суїцидів серед дітей. Таким чином можна констатувати, що рівень дитячих суїцидів зріс.
Іншою уразливою категорією населення, які, мабуть, перші задумуються про завершення свого життя передчасно, стають воїни, які повернулися з війни з психо-соматичними травмами. Реабілітація яких та їх подальше життя, соціалізація стає, переважно, проблемою їх власною і їхніх родин. Доповнює цю категорію родини військовослужбовців (особливо загиблих), цивільні громадяни, які зазнали шкоди від дій держави-агресора.
У цих тезах хочу звернути увагу на один із сучасних засобів масової інформації, який, зокрема, встановлений на моєму мобільному пристрої – телеграм–канал «Київ INFO. Новини України». Цей телеграм–канал був встановлений з метою відслідковувати повітряні тривоги в м. Києві та іншу важливу інформацію для власної безпеки. Однак, окрім зазначеної інформації, в цьому ЗМІ постійно публікуються повідомлення про суїциди в місті.
Читайте також: Сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень
Переконана, що подібна інформація на фоні описаних явищ, нестабільної психіки майже всього населення України, враховуючи передбачувані загострення психіки у весняно-осінній період, є в прямому сенсі вбивчою і такою, що дестабілізує, деморалізує населення. Підбиваючи підсумок, вважаю, що неприпустимо в умовах війни публікувати в ЗМІ повідомлення про вчинення суїцидів. Такі випадки мають відноситися до інформації з обмеженим доступом.
Конституційні права громадян на інформацію, на вільне вираження думок мають бути в цьому контексті обмежені заради збереження іншого права – права на життя. Тобто цей конфлікт інтересів має вирішуватися через застосування універсального принципу крайньої необхідності, слідуючи якому допускається порушення, обмеження одних прав (право на свободу слова, на інформацію) для врятування, дотримання, гарантування іншого більш значимого права – права на життя. Крім того відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. І право на свободу слова, на інформацію відноситься до таких прав.
Джерело: Юридичний вісник України
