Думка експерта
Зміни до ПКУ: яку економіку ми хочемо розбудовувати?
Борис КУШНІРУК,
економіст, експерт, аналітик
Мабуть, одним із визначальних рішень, яке формуватиме економічну ситуацію в країні щонайменше в найближчі 3–5 років, є пакет змін до Податкового кодексу України, ідеологом яких вважається голова комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. Причому, я навіть не дискутую питання щодо рівня економічних знань безпосередньо пана Гетманцева, який активно лобіює низку податкових новацій вельми спірного рівня, економічного професіоналізму та обґрунтованості. Питання в тому, що будь-які суттєві зміни до ПКУ потребують попередньої широкої професійної дискусії в середовищі економічних експертів, галузевих асоціацій. Бо жодна окрема людина, навіть рівня Нобелівського лауреата в економіці, не може мати того рівня знань, який дозволятиме йому самостійно підготувати фаховий документ, що стосується різних галузей та сфер життєдіяльності та враховує всі нюанси стосунків, що виникають при здійснені господарської діяльності в різних галузях. Може тому вони такого типу документів самостійно і не готують, бо розуміють це?
Дещо про практику аналізу регуляторного впливу нормативних актів
Повторю думку, яку вже висловлював раніше. В Україні існує практика аналізу регуляторного впливу (АРВ) нормативних актів, який, на жаль, використовується нечасто. Цей аналіз допомагає спрогнозувати, як ті чи інші нормативні зміни вплинуть на бізнес та й узагалі соціально-економічну ситуацію в країні. Гадаю, було б дуже доречним, якби такий АРВ робили перед реєстрацією кожного законопроекту, а також, що не менш важливо, перед голосуванням законопроектів у другому читанні. Бо саме в поправках до законопроектів, які подаються на голосування в другому читанні, з’являється купа абсурдних та корупціогенних норм, при цьому таких, які часто-густо не мають жодного відношення до формального предмету законопроектів, що подаються до парламенту та голосуються в першому читанні. Впевнений, що за умови обов’язкового АРВ законопроектів, парламентом ухвалювалося би набагато менше непродуманих та корупціогенних регуляторних та податкових ініціатив.
На жаль, у нас елементарної, очевидної процедури попередньої науково-експертної дискусії щодо запропонованих масштабних змін до ПКУ не проводилося. Хоча починати її потрібно із системного запитання: «Яка мета цих змін, яку економіку ми хочемо отримати після їхнього впровадження?» В обґрунтуванні необхідності внесення змін до ПКУ написано: «Метою законопроекту є забезпечення збалансованості бюджетних надходжень, шляхом підвищення ефективності використання економічних ресурсів країни», а також «усунення прогалин чинного законодавства». Але це загальні фрази, які не пояснюють, так у чому ж мета змін в ПКУ? Прихильники розбудови ліберальної економіки сказали б, що зниження податків може посилити мотивацію людей працювати більше й відкривати нові компанії, що в підсумку призведе до зростання економіки, і надходження податків через деякий час збільшиться (в зв’язку зі збільшенням бази оподаткування).
Економісти лівого спрямування (підтримують ідею більшого перерозподілу доходів через держбюджет), сказали б, що потрібно збільшення урядових витрат — щоби виділяти більше коштів, наприклад, на соціальні потреби та інфраструктуру.
Обидві ці точки зору мають право на обговорення. Хоча повинні враховувати ментальні, історичні та соціально-економічні передумови для успішної реалізації того чи іншого шляху економічного розвитку. Наприклад, навряд чи українські громадяни готові до китайського шляху розвитку економіки, з фактично повністю відсутню солідарною пенсійною системою, з працею по 12–14 годин на добу та лише з 10 вихідними днями протягом року. Але в будь-якому випадку нам потрібно визначитися, яку економіку в Україні ми хочемо будувати: «дати рибу» (патерналістська модель) або «дати вудку», щоб люди ловили рибу (сприяти розвитку підприємництва). Якщо весь час «давати рибу», для чого зазвичай і збільшують податки, то досить скоро настане момент, коли ця «риба» закінчиться.
Навіть, якщо дивитися на обґрунтування змін в ПКУ так, як викладено в пояснювальній записці до законопроекту, все одно є великі питання. За даними Держказначейства, за п’ять місяців 2021 року план доходів держбюджету перевиконано на 4,7% (на 21,3 млрд грн). Це ще й з урахуванням, що внаслідок внесення змін чинний варіант закону про держбюджет на 2021 рік збільшив дохідну частину держбюджету на 13,5 млрд грн.
З огляду на активізацію експорту, інвестиційного й споживчого імпорту, а також прискорення інфляції, план доходів і далі перевиконуватиметься. Згідно прогнозів групи «Ukraine economic outlook» (UEO) план доходів держбюджету в поточному році буде перевиконано щонайменше на 50 млрд грн. За таких обставин логічно не посилювати податковий тиск, а за допомогою оподаткування формувати передумови для прискорення економічного зростання, збільшення частки переробних виробництв з більш рівнем доданої вартості, створення перспективних високотехнологічних точок зростання економіки.
А де стимулююча функція податків?
Уже банальною є думка, що ми агресивно використовуємо фіскальну функцію податків, але не спроможні навчитися використовувати їхню стимулюючу функцію. Коли за допомогою правильного налаштування податкової системи стимулюються інвестиції в переробні галузі промисловості, забезпечується максимально повне залучення потенціалу економіки України. Абсолютно неприйнятно, коли зміни в ПКУ приймають, не визначивши спочатку, яку економіку збираються будувати і якими методами. Вже не кажучи про бажання вводити в дію ці зміну в середині року, а не з початку наступного бюджетного року, як це самим ПКУ і передбачено, а деякі з них взагалі мають зворотну дію. Що неприпустимо.
Але то лише один бік справи. Слід враховувати, що українська економіка ще не оговталася від карантинних обмежень, збитків та спаду. Так, за січень–квітень ВВП України впав на 0,6%. Бізнес, хоча й далеко не весь, відносно успішно адаптувався під умови роботи в умовах карантину, але вихід економіки на траєкторію зростання не настав. І своїми податковими новаціями можновладці можуть зробити все, аби стале відновлення економіки так і не розпочалося.
Зміни до ПКУ важливі для майбутнього економіки, але законопроект «сирий», його наслідки не цілком прораховані (немає балансу між підвищенням податкового навантаження й можливостями бізнесу розвиватися — акцент зміщений у фіскальному напрямку), очевидно, що документ потребує більш спокійного, ретельного опрацювання.
Складнощі для бізнесу
Причому варто враховувати, що малий та середній бізнес (МСБ) не є визначальним з точки зору податкового наповнення державного та місцевих бюджетів. Його завдання у першу чергу забезпечувати зайнятість населення, доходи не тільки найманих працівників, а й членів їхніх родин. У той же час великий бізнес, попри поширені міфи, формує левову частку податкових надходжень та забезпечує інвестиційний потенціал економіки. Саме великий бізнес може стати локомотивом економічного зростання. Якщо завданням №1 є відновлення зростання економіки, то посилення податкового тиску на великий бізнес не наближає до вирішення цього завдання.
Але запропоновані зміни до ПКУ не тільки створюватимуть проблеми для МСБ, а й суттєво ускладнять становище великого бізнесу. Особливе заперечення викликають норми, які, по суті, мають ефект зворотної дії. Не можна спочатку давати тарифні пільги інвесторам «зеленої» енергетики, а потім, коли вони вже інвестували мільярди доларів, за допомогою додаткових податків фактично обкрадати їх. Також не можна спочатку передбачати право бізнесу зменшувати податкові зобов’язання з податку на прибуток, а потім впроваджувати норми, якими тільки 50% збитків минулих років можна віднести на результати господарської діяльності. Слід нагадати, що через коронавірусні обмеження кількість збиткових підприємств в Україні складає майже третину від їхнього загального числа. Негативний фінансовий результат збиткових підприємств у 2020 році склав 338 млрд гривень. Це на 94% більше, ніж у 2019 році. У першому кварталі 2021 року розмір збитків становив 53 млрд. грн. Слід враховувати, що, по суті, ця норма стосується лише великого бізнесу, й вона знижує інвестиційні можливості підприємств, що буде додатково стримувати відновлення економіки.
Обидві ці норми, які мають характер зворотної дії, у разі їхнього ухвалення, цілком імовірно потім будуть оскаржуватися в міжнародних судах. Про інвестиційний клімат я би в цьому випадку взагалі не згадував. Бо інвестори, у тому числі ті, хто лише приглядається до можливості інвестування в українську економіку, навряд чи захочуть мати справу з державою, яка може заднім числом змінювати правила гри, і, по суті, відбирати у інвесторів їхні кошти.
Ще однією новацією змін до ПКУ передбачається, що суму сплаченого ПДВ, який зараз можна включати до податкового кредиту протягом 3-х років після складання податкової накладної, скорочує цей термін у 6 разів – до 180 днів. У випадку з великими підприємствами, у яких великі суми ПДВ, податківці нерідко не вкладуться з перевіркою в 180 днів. Це означає, що у платників ПДВ буде дефіцит оборотних коштів, що не дасть підприємствам можливість нарощувати виробництво.
Джерело: Юридичний вісник України
