Звільнення спрощенця від сплати земельного податку: умови та судова практика

Євген Морозов, адвокат

Звільнення платника податку на спрощеній системі оподаткування від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку).

Відповідно до постанов Верховного Суду, а саме: від 26 червня 2018 року у справі No 826/10930/13‐а, адміністративне провадження No К/9901/445/18 (ЄДРСРУ No 74941872), від 13 червня 2018 року у справі No 826/14615/16, адміністративне провадження No К/9901/6226/18 (ЄДРСРУ No 74785055), від 12 червня 2018 року справі No 826/18434/15, адміністративне провадження No К/9901/26942/18 (ЄДРСРУ No 74649138) та інших підтримана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 24.11.2015 р. (справа No 826/14703/13‐а): «Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов’язком сплати земельного податку не припиняється в разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб’єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб’єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки й не звільняється від обов’язку сплати земельного податку».

Разом із тим 26 червня 2018 року в рамках справи No 826/18899/16, адміністративне провадження No К/9901/49214/18 (ЄДРСРУ No 74989031) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зробив протилежний висновок та назвав умови, коли пільга повинна бути застосована.

Суд вказав, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач у справі зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа, а відповідно до копії витягу з реєстру платників єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок. У квітні 2016 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб.

Підпунктами 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Згідно з пунктом 287.8 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Враховуючи, що позивач у справі є власником нежилого приміщення у багатоквартирному будинку, податок необхідно сплачувати з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Важливо. Спірним є питання застосування положень підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України щодо звільнення позивача від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку). Відповідно до пункту 269.2 статті 269 ПКУ особливості справляння податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього кодексу. Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності — особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Підпункт 4 пункту 297.1 статті 297 ПКУ передбачає, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої — третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Висновок

Відтак наявність двох умов надання пільги, а саме: 1) використання позивачем власного нежилого приміщення в своїй господарській діяльності та 2) наявність у нього статусу платника єдиного податку третьої групи, обумовлює звільнення його від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку).

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути