Думка експерта
Звіт Єврокомісії
“Це наша амбулаторна картка – бачимо, де прогалини і де треба досягти норми”.
Координаторка напрямку «Європейська інтеграція» ЦППР Вікторія Мельник розповіла про ключові висновки останнього звіту Європейської комісії щодо прогресу України на шляху до членства в ЄС. Експертка пояснила, чому це технічний, а не політичний документ і які реформи вдалися, а над чим ще треба працювати.
– Як ви оцінюєте сам формат цього звіту, який презентували у Брюсселі? Він був більше політичним, чи все ж таки технічним?
– Цьогорічний звіт так збурив і експертне середовище. Звичайно, якщо ми говоримо про переговори про вступ України до ЄС і будь-якої іншої країни, це і політичний, і технічний аспект, вони між собою переплітаються. Конкретно, якщо ми говоримо про оцінку Єврокомісії, це можна сказати технічний інструмент.
– А чому саме цей звіт збурив навіть Фейсбук-спільноту?
– Мені здається, що це такий якийсь логічний етап, який відбувся. Європейська інтеграція стає популярнішою. Саме переговорний процес, бо європейська інтеграція в нас відбувається вже деякий період часу. Переговорний процес набуває своєї популярності. Мені здається, останній рік не був простим для України, особливо в контексті реформ. Хтось чекав більш різкого звіту.
Читайте також: Необґрунтовані активи — нісенітниця, причому небезпечна
– Стосовно цієї жорсткості, про яку ви згадали. Мені особисто видається, що він, якщо порівнювати з попередніми звітами, ну зокрема з 2022 року, був жорсткішим.
– Мені так не здалося. Можливо, це, звичайно, моя призма, оскільки кожного дня з цими питаннями ми працюємо. І, можливо, звичайно, після останніх якихось потрясінь ми очікували чогось більшого від Комісії. Проте наш європейський партнер, вони неодноразово зазначали, що не будуть якимсь поганим поліцейським і тому подібне. Тому вони зберігають важливість аналітичного компоненту.
– Давайте тепер більш детально обговоримо сам звіт. І почати хотілося б, звісно, з наших здобутків. На чому наголошує Єврокомісія? Що нам вдалося?
– У нас ми бачимо хороші показники по певних розділах і певних кластерах. Почнемо, так би мовити, з найбільш приємного – шостого кластеру. Це зовнішня політика і безпека. В нас там четвірка, тобто просунутий такий рівень досягнення відповідності.
– І наступне питання, оскільки я хотів розпочати все ж таки з наших успіхів, досягнень, хотілося б зрозуміти, чи вони справді були. Чи це не було якесь там перебільшення з боку Європейської комісії?
– Я не думаю, що це було перебільшенням. Певні здобутки дійсно відзначені. Це дорожні карти реформування, які є частиною зобов’язань по переговорній рамці України для відкриття кластеру фундаментальних реформ. Це дорожня карта верховенства права, реформи публічної адміністрації, функціонування демократичних інститутів, план по національним меншинам. Тому дійсно певні здобутки є, і це добре.
– Давайте тепер поговоримо, все ж таки, про ті проблемні моменти на які звернула увагу Єврокомісія. Які це проблеми? Чи можна назвати їх проблемами, чи скоріше недопрацюваннями?
– Влітку настав певний критичний момент, всі могли його споглядати, це зазіхання на антикорупційну інфраструктуру. І це, напевно, – перший критичний момент, який ми маємо відмітити. Дійсно, він більш м’яко сформульований саме в звіті про розширення, але, можу зауважити з цього досвіду, великий вклад в те, що цей такий негативний репутаційний ризик – частково подолали. Навіть коли ми спілкуємося з представниками країн-членів ЄС, вони чітко заявляють, що для них основним елементом тут стало те, що громадяни вийшли за ці реформи.
– На які ще проблемні моменти звернула увагу Єврокомісія увагу?
– Знову ж таки, я буду більше сфокусуватися саме на фундаментальному кластері, бо він для переговорів є найбільш суттєвим. Він задає весь темп переговорам, має відповідну методологію розширення, яка була оновлена у 2020 році, вона передбачає зворотність. Тобто, якщо буде зворотність реформ у цьому кластері, буде зворотність процесу переговорів. Завжди можна відкатити на початок.
– Те саме, що сталося і в Грузії?
– Так, в них взагалі зупинка, але фактично Європейський Союз може застосувати такі, можемо назвати це санкціями, і відкатити переговори на якийсь з попередніх етапів, якщо це стосується верховенства права, демократії, урядування.
– Ви як експертка бачите цю політичну волю, це бажання у наших установах?
– Наразі складно сказати однозначно якусь відповідь на це питання. Звичайно, ми маємо враховувати, що країна перебуває в війні. Кожного дня в нас відбуваються якісь трагічні події, атаки, ракети, шахеди. І це змінює динаміку життя, в тому числі, тих, хто творить ці зміни. Ми працюємо з нашими органами влади. Але дійсно, цей звіт, він має стати уроком. Ми бачимо, що представники уряду багато заявляли про те, що він найуспішніший, дійсно в нас є динаміка, і це, ще раз повторюсь, звичайно важливо, так і має бути, і ця динаміка має бути ще більшою.
Читайте також: Множинне громадянство: що насправді це означає?
– Один з моментів, на якому наголошувала Європейська комісія, це те, що прозорість у взаєминах між урядом і громадянським суспільством не така, як би хотілося бачити у Брюсселі. Чи готовий уряд змінювати це?
– Маємо уточнити, напевно, цей момент. Чому я назвала європейську інтеграцію одним із таких найуспішніших кейсів? Бо ті ж переговорні робочі групи, вони включають представників громадськості. Але на чому я завжди наголошую, і мені здається це має бути таким рецептом для вирішення в тому числі цієї проблеми, це формування нової культури взаємодії. Ми хочемо досягнути результатів в реформах, отже ми маємо над цим спільно працювати. Ніхто не хоче гірше.
– Якщо формулювати коротко цей звіт Єврокомісії, як би ви його описали? Це для нас більше як дзеркало, в яке ми дивимося і бачимо, як змінюємося, чи це дороговказ, як куди йти?
– Це таке цікаве питання. Я б назвала, напевно, це такою амбулаторною карткою. Ми бачимо, або якийсь аналіз, ми бачимо, де у нас є прогалини і де ми маємо прийти до норми, умовно, європейської норми. Дороговкази для нас, звичайно, теж тут зазначені. Є певні дорожні карти, стратегічні документи, які вже містять рекомендації. Розробляється також національна програма адаптації. Тобто, карту все-таки прописуємо ми для себе самі, особливо в тих реформах, в яких є більше дискреції для нашого визначення. Але от ми маємо на це дивитися, як на таку амбулаторну картку або результати аналізів. Історію хвороби. Ми її відкриваємо і дивимося. У нас тут проблеми. Вони критичні, починаємо з цих. Можна порівняти з попередніми, також нашими аналізами, попередніми звітами. І тоді, мені видається, це буде найбільше ефективно. Дороговказ для нас один – це вступ. І це ті часові рамки, які на нас теж тиснуть. І ми або скоренько використовуємо це вікно можливостей, або для нас, я думаю, тоді будуть гірші сценарії попереду.
Джерело: Юридичний вісник України
