Детективи влучили в молоко Вироком ВАКС виправдано військового квартирмейстера

Юрій Котнюк,
ЮВУ

Дев’ятого грудня Вищий антикорупційний суд ухвалив виправдувальний вирок Олегу Щудлюку — колишньому начальнику Будинкоуправління № 1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини, що обслуговує одне з військових містечок Львівської області, в якому дислокується 24-та окрема механізована Бердичівська Залізна бригада імені князя Данила Галицького. Цьому чоловіку було пред’явлене обвинувачення в розтраті 1,18 мільйона гривень військового бюджету, вчиненої шляхом безпідставного перерахування зазначених коштів на рахунки приватного підприємства «Галполітрейд-Постач» за оренду теплогенераційного обладнання. Проте колегія суддів у складі Віктора Маслова, Маркіяна Галабали та Ігоря Строгого вирішила, що дії обвинуваченого були цілком правомірними. Правда, щоб дійти такого висновку суддям довелося не лише ретельно вивчити матеріали кримінального провадження, а й зануритися в деякі норми цивільного права, які стосуються окремих аспектів оренди майна й стягнення орендної плати.

Багатообіцяючі результати аудиту

Поштовхом для появи цієї історії в полі кримінальної юстиції стали результати аудиторської перевірки, проведеної Західним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, оформлені звітом від 5.04.2019 р., в якому, зокрема, було написано, що очолюваним О. Щудлюком будинкоуправлінням була зайво нарахована й сплачена ПП «Галполітрейд-Постач» орендна плата в сумі 730 тисяч грн, а крім того, існує ризик зайвого нарахування й оплати в сумі 495 тис. грн. Як з’ясувалося згодом, названі цифри та й сам висновок виявилися помилковими, але на той момент співробітники Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури визнали цей сигнал вартим приводом для того, аби покопирсатися в справах Яворівської КЕЧ, тим більше, що тамтешні журналісти неодноразово публікували дуже цікаві історії про те, як начальники військово-тилових служб закуповують товари й послуги виключно в тих комерційних структур, котрі належать їхнім кумам, сватам, братам та іншим близьким родичам. Результати розслідування дали їм підставу повідомити О. Щудлюку про підозру в зловживанні службовим становищем (ст. 364 Кримінального кодексу України), з якого отримала неправомірну вигоду одна з таких комерційних структур.

Зав’язка цих подій датується 2013-им роком, коли в рамках реалізації політики енергоефективності було вирішено модернізувати теплогосподарство Яворівського військового містечка й проведено конкурс, переможцем якого стало ТОВ «Енергозберігаючі технології». Предметом закупівлі були послуги оренди двох модульних газових котелень, здатних забезпечувати як обігрів житлових приміщень, так і підігрівання води. В жовтні того ж року між будинкоуправлінням і товариством було укладено договір про десятирічну оренду цього обладнання з місячною платою 219 тис. грн. Окремим його пунктом було зазначено, що реорганізація сторін чи перехід права власності на предмет оренди третім особам не є підставою для зміни чи розірвання договору і він зберігає чинність як для нового власника предмета оренди, так і для правонаступників орендаря на тих самих умовах.

Це положення дуже скоро стало в нагоді, оскільки невдовзі ТОВ «Енергозберігаючі технології» було поглинуте приватним підприємством «Галполітрейд-Постач» (далі — «Галполі»), яке не відмовилося від узятих попередником зобов’язань, але за взаємною згодою шляхом укладення додаткових угод відкоригувало окремі місця договору. Так, окрім заміни орендодавця, було трошки знижено місячну орендну плату — до 182,5 тис. грн, проте головна «міна», свідомо чи помилково, була закладена в тому пункті, який визначав момент, з якого повинні оплачуватися послуги: якщо в первісному варіанті контракту він наставав із дня підписання акту прийому-передачі котелень, то в остаточному — з дня підписання акту про їх введення в експлуатацію.

У даному випадку акт прийому-передачі був підписаний 1 квітня 2014 року, а от акт готовності об’єкта до експлуатації — 23 жовтня, тобто через півроку. Саме з цього дня відповідно до положень договору в його новій редакції й повинні були платитися гроші. Проте начальник будинкоуправління Олег Щудлюк почав перераховувати кошти не в жовтні, а в квітні, й усього за цей піврічний період заплатив «Галполі» 1 мільйон 180 тисяч гривень. На думку детективів НАБУ це було явне зловживання службовим становищем, метою якого було надання приватному підприємству неправомірної вигоди у вигляді оплати послуг оренди, які не надавалися та й не могли надаватися до моменту введення в експлуатацію предмета оренди.

Фальстарт першого обвинувального акту

Як не дивно, але, отримавши повідомлення про підозру, О. Щудлюк визнав свою вину й погодився укласти з прокурором САП угоду про визнання винуватості, якою для нього передбачалося покарання у вигляді трьох років умовного позбавлення волі й на додачу до них 8,5 тисячі гривень штрафу. Однак у суддів ВАКС Ярослава Шкодіна, Олега Федорова й Лариси Задорожної склалося враження, що їм замилюють очі, намагаючись вигородити зловмисника від заслуженої кари. На їхню думку те, що скоїв підсудний, має кваліфікуватися не як зловживання службовим становищем, а як розтрата майна в особливо великих розмірах, вчинена шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 ККУ). Члени колегії визнали, що існують обставини, коли в обмін на сприяння в розкритті чи відвернення більш небезпечних для держави й суспільства злочинів, слідчі органи можуть організувати стосовно підсудного не зовсім правильну юридичну оцінку його діянню або запропонувати покарання за формулою «нижче нижчого», однак, на їх переконання, таких обставин не було встановлено ні прокурором під час укладення угоди пор визнання винуватості, ні судом під час підготовчого судового засідання. Виходячи з цього ухвалою ВАКС від 13.09.2019 р. в затвердженні угоди було відмовлено.

Детективи натяк зрозуміли й переробили кваліфікацію підозри з частини 2 статті 364 на частину 5 статті 191, але тоді заартачився сам підозрюваний: дізнавшись, що йому світить від семи до дванадцяти років уже не умовного позбавлення волі та ще й з конфіскацією майна, О. Щудлюк заявив що жодного злочину не скоював і всі його дії з оплати послуг «Галполі» були абсолютно законними. От в такому вигляді — за іншою статтею й без визнання винуватості обвинувальний акт у грудні 2019 р. вдруге зайшов у ВАКС.

У судовому засідання обвинувачуваний О. Щудлюк стояв на тому, що відповідно договору оренди плата за неї мала нараховуватися з моменту підписання акту прийому-передачі, тобто з 1.04.2014 р., а отже, з його боку все було зроблено правильно. Прокурор, позиція якого була підкріплена висновком експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, наполягав, що відповідно до остаточної редакції договору нарахування мали здійснюватися з моменту підписання акту про їх введення в експлуатацію, тобто з 27.10.2014 р., а отже, все, що було сплачено за період з квітня по жовтень, слід розцінювати як розтрату державних коштів. Колишній начальник Яворівської КЕЧ Федір Савицький, будучи допитаним як свідок, став на бік свого колишнього підлеглого й заявив, що пункти договору щодо оплати послуг оренди після початку експлуатації обладнання не відповідають нормам законодавства й були помилково включені юристами, які складали документ, оскільки згідно з чинними нормами права оренда полягає в передачі майна, тож оренда плата не залежить від його експлуатації.

Армійцям була потрібна гаряча вода

Отже, перед судом постало питання, чи дійсно даний пункт помилково й протиправно потрапив до остаточної редакції договору. Відповідно до загальної теорії цивільного права зміст права власності становлять право володіння, користування й розпоряджання, а дії власника майна, який здає його в оренду, спрямовані на отримання користі від належної йому речі, яка проявляється у формі орендної плати. На обов’язок орендаря сплачувати орендну плату не впливають обставини або фактичного невикористання об’єкта оренди, або використання об’єкта не в повному обсязі з вини самого орендаря. Відтак, з точки зору наймодавця, послуги оренди він починає надавати з моменту фактичної передачі предмета оренди у володіння наймача. Разом із тим статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Тож підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин.

Однак встановлені судом обставини свідчили про те, що насправді котельні будинкоуправлінням використовувалися, хоча й не на повну потужність. Необхідність модернізації теплогосподарства Яворівського військового містечка назрівала давно, кошти на придбання нового обладнання з’явилися в Міністерстві оборони лише восени 2013-го року, а оскільки встановлення котелень такого типу й запуск їх в експлуатацію потребує отримання офіційних дозволів з боку різних компетентних органів, то цей процес було призначено на період після завершення опалювального сезону, коли немає потреби опалювати житлові приміщення. Разом із тим військові дії на сході України й мобілізація величезної кількості військовослужбовців, розквартированих, у тому числі, й на Яворівщині, викликали необхідність використання котелень принаймні для підігріву води.

Таким чином, запускати обладнання в експлуатацію довелося до моменту отримання всіх дозвільних документів і навіть до укладення офіційного договору про постачання газу з НАК «Нафтогаз України», керівництво якого в даній ситуації пішло назустріч військовикам, хоча й при цьому свідомо порушило норми закону. Тому вийшло так, що офіційно котельні не експлуатувалися до підписання акту про введення в експлуатацію, але фактично протягом літа й осені жваво гріли воду для особового складу 24-ї бригади Збройних Сил. Встановлення судом зазначених обставин дали йому підстави для висновку про те, що передані в оренду будинкоуправлінню котельні вже з квітня 2014 року піддавалися впливу через необхідний технологічний процес і почали втрачати свою первісну вартість. Таким чином, використання модульних котелень на той час уже розпочалося й оплата послуг оренди була цілком правомірною, незважаючи на те, що в тексті договору, свідомо чи помилково, були визначені інші строки початку нарахування орендної плати.

Саме це й спричинило ухвалення судом виправдувального вироку Олегу Щудлюку. Незрозуміло тільки, чому він не сказав про все вище викладене за рік до того, а погодився на угоду про визнання винуватості.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути