Кримінальна хроніка

Річний строк, визначений для подання апеляційної скарги органом місцевого самоврядування, є присічним і поновленню не підлягає

Опубліковано

19.07.2019

Якщо апеляційну скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подано після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний.

19 червня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 2-1678/05 за позовом покупця нерухомого майна до ТОВ «Смак», Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, визнання права власності та зобов`язання вчинити дії.
У березні 2005 р. покупець звернувся до суду із зазначеним позовом, просив визнати дійсним договір купівлі-продажу від 1 жовтня 2004 р. об`єктів нерухомого майна визнати за позивачем право власності на зазначене нерухоме майно та зобов`язати КП «Одеське БТІ» зареєструвати за позивачем право власності на це нерухоме майно.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 р. позов задоволено.
У серпні 2016 р. Одеська міська рада звернулася до Апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою на це рішення та клопотанням про поновлення строку на його апеляційне оскарження, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням порушено права територіальної громади м. Одеси.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2016 р. Одеській міській раді поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 р., відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 р. апеляційне провадження за скаргою Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 р. закрито з тих мотивів, що скаргу подано з порушенням ч. 3 ст. 297 ЦПК (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції), згідно з вимогами якої незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
Одеська міська рада звернулася з касаційною скаргою, яку обґрунтувала тим, що не була стороною у справі та не була залучена судом до участі у справі; апеляційний суд не врахував, що Одеська міська рада подала вказану апеляційну скаргу не в інтересах сторони у справі, а як юридична особа, яка представляє інтереси відповідної територіальної громади. Про порушення своїх прав Одеській міській раді стало відомо лише 12 липня 2016 р. після ознайомлення з матеріалами цієї справи.
Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, зазначила, що, закриваючи апеляційне провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за положеннями абз. 3 ч. 3 ст. 297 ЦПК України органи державної влади або місцевого самоврядування позбавлені права апеляційного оскарження судового рішення зі спливом річного строку з моменту його проголошення, а тому незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження органом місцевого самоврядування в разі помилкового відкриття апеляційного провадження воно підлягає закриттю. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 р. № 6-2054цс16.
Аналізуючи відповідність обставин справи та дій державних органів відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 р. у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Отже, поновлюючи строк апеляційного оскарження органам місцевого самоврядування, апеляційний суд вийшов за межі своєї компетенції, яка чітко визначена як певна процесуальна дія ч. 3 ст. 297 ЦПК України.
Попри те, що Одеська міська рада подала апеляційну скаргу не з метою представництва інтересів інших осіб (ч. 1 ст. 45 ЦПК України), а як юридична особа, яка вважає, що не була залучена до участі у справі, представляє територіальну громаду як власник спірного майна, а ухваленим рішенням вирішено питання про її права та обов`язки, її аргумент є суперечливим у самому своєму формулюванні щодо статусу юридичної особи, яка представляє територіальну громаду як власник майна. Крім того, перелік осіб, зазначених в абз. 3 ч. 3 ст. 297 ЦПК України, не містить жодних винятків або уточнень щодо їх процесуального статусу.
Враховуючи імперативний характер положень абз. 3 ч. 4 ст. 297 ЦПК України та те, що річний строк, визначений для органу місцевого самоврядування, є присічним і поновленню не підлягає, суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Одеська міська рада у липні 2016 р. звернулася з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ухвалене 21 березня 2005 р., тобто більше ніж через 11 років. На час звернення з цією скаргою була чинною редакція абз. 3 ч. 3 ст. 297 ЦПК України, відповідно до якої встановлено преклюзивний річний строк на апеляційне оскарження судових рішень органом місцевого самоврядування незалежно від причин поважності пропуску такого строку, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження.