Події
Без світла, проте – з ідеями, або Ще раз про іmmortalitas scientia
Саме так можна охарактеризувати міжнародну науково-практичну конференцію, яка пройшла в Одесі на базі Південного регіонального центру Національної академії правових наук України та кафедри кримінального права НУ «ОЮА», на якій аналізувалися складні питання завдань кримінального права в умовах надзвичайного стану. Прокоментувати цю подію ми попросили вченого секретаря Південного регіонального центру НАПрНУ, завідувача кафедри кримінального права НУ «Одеська юридична академія», доктора юридичних наук, доктора теології, професора, члена-кореспондента НАПрНУ, заслуженого діяча науки і техніки України Євгена Львовича СТРЕЛЬЦОВА.
Співвідношення надзвичайного стану і права
Надзвичайний стан – це особливе політико-економічне та правове становище, яке передбачає введення на всій території держави чи в її окремих регіонах особливого, так званого специфічного, правового режиму, який надає додаткові повноваження державі та її органам проводити необхідні заходи і певною мірою обмежувати права та свободи громадян, організацій та установ, які діють на її території. Це дуже складне соціально-правове становище, яке полягає в необхідності, з одного боку, впорядкування, обмежування в різних сферах життя різних суспільних процесів, наявність чого об’єктивно обумовлена надзвичайною ситуацією. З іншого боку, введення таких заходів не повинно, так би мовити, «відверто» порушувати права і свободи громадян, організацій та установ.
Читайте також: В разі збоїв зв’язку під час проведення операцій банки завершуватимуть їх наступного дня
Тому тут є зрозуміли складнощі, в першу чергу, в розумінні та тлумаченні поняття «надзвичайний стан» у конкретних умовах, у співвідношенні його з поняттями «воєнний стан», «карантинні обмеження», які вводяться, наприклад, у зв’язку з епідемією, режимом дії об’єктів критичних інфраструктур тощо. Чи це взагалі різні за своєю сутністю режими, які вводяться в конкретній державі (групі держав), чи «надзвичайний стан» — це більш загальне поняття, яке, за великим рахунком, охоплює всі інші види особливих правових режимів? Як узгоджуються між собою в межах більш конкретного правового напрямку поняття «воєнний стан», «воєнний час», «воєнне становище»?
На сьогодні в Україні діє законодавство, яке регулює положення, пов’язані з введенням та дотриманням і надзвичайного стану, і воєнного стану, і карантинних обмежень. Однак ці нормативні акти приймалися в умовах, так би мовити, достатньо спокійної соціальної обстановки в державі або на початку розвитку надзвичайних подій. Складнішим соціальне становище стає тоді, коли такі події набувають значного та постійного характеру, що об’єктивно потребує подальшого розвитку та вдосконалення правових положень, які його регулюють. Є таке законодавство й на міжнародному та зарубіжному рівнях, але як воно узгоджується з національним законодавством? Це також проблема, яка потребує своєї уваги.
Дослідження цього важливо як у загальному плані, з позицій готовності всієї системи права до регулювання такого становища, так і розвитку в таких умовах галузевого законодавства, зокрема кримінального. Це, в свою чергу, формулює низку важливих питань, зокрема: як повинно розвиватися в сучасних умовах кримінальне законодавство, кримінально-правова теорія, практика застосування цього законодавства? Які завдання сьогодні вбачаються необхідними для вирішення кримінальним законодавством, кримінально-правовою теорією, кримінально-правовою практикою? Які функції, що є традиційними для кримінального права, повинні сьогодні домінувати — охоронні чи профілактичні? Чи є напрямки, у яких більше уваги повинно приділятися охоронній функції, а у інших – профілактичній? На що потрібно звертати увагу при вдосконаленні кримінального законодавства: на диспозиції, на санкції, на кваліфікуючі ознаки чи в цілому на зміст кримінально-правової норми? Як це повинно якісно відображатися у законодавчій техніці? Перелік таких актуальних питань можливо продовжити. Водночас, розуміючи важливість цієї галузі законодавства в охороні найбільш вагомих соціальних цінностей, як при цьому не допустити того, щоб кримінальне законодавство було «зроблено» основним, взагалі, так званим «єдиним» засобом подолання надзвичайного стану. Як розумно поєднувати «терапевтичні» та «хірургічні» заходи впливу на важку соціальну «хворобу»? Вже неодноразово проголошувалось, що при всій «повазі» до кримінального законодавства, при розумінні усіх його «каральних» можливостей, воно є важливою, необхідною, але «лише» однією зі складових у загальному комплексі заходів, які держава повинна проводити у надзвичайних умовах.
Дещо про кримінально-правовий вплив
Безумовно, складна ситуація з позицій реальної оцінки суспільно небезпечних діянь, які відбуваються в сучасних умовах, можуть підлягати кримінально-правовому «впливу». Такі діяння, групи діянь, як свідчить суспільна практика, можуть проявлятися в різних напрямках. Це, наприклад, діяння, які прямо порушують встановлені правові обмеження, або виступають в якості «відокремлених» суспільно небезпечних наслідків таких порушень, або «супроводжують» такі суспільно небезпечні порушення. Це також можуть бути діяння, які, кажучи образно, не стільки порушують правові обмеження, скільки певною мірою детермінуються ними. Наприклад, вже є випадки значних порушень економічних процесів, які відбуваються завдяки протиправному «використанню» встановлених правил. Певна специфіка таких діянь може «визначатися» не тільки безпосередньо діяннями, а й категорією суб’єктів, які їх вчиняють, що теж потрібно враховувати.
Важливо при цьому не тільки зосереджуватися виключно на сьогоденні. Потрібно вже зараз спробувати прогнозувати, як буде взагалі. Як буде у найближчій та віддаленій перспективі розвиватися кримінальна ситуація й державна реакція стосовно неї? Які діяння «збережуть» свою «постійність», які «розвиватимуться» або «затухатимуть», які нові прояви суспільно небезпечних діянь можуть з’явитися в таких умовах, який «вираз» все це буде мати в суспільному житті у повоєнні часи, які, сподіваємося, повинні скоро настати? Всі такі питання формують прямі завдання для кримінально-правової науки, причому, як на «особистому» рівні, так і на рівні співпраці з іншими правовими науками, в першу чергу кримінально-правового напрямку. У будь-якому разі, як не прикро це виглядає, але, на мою думку, ми знаходимося на початку довгого шляху досліджень складних сучасних проблем встановлення та існування особливих правових режимів, їх відображення в законодавстві та практиці.
Читайте також: Нові умови роботи установ виконання покарань та попереднього ув’язнення
Це складні й багато в чому нові для всіх категорій сучасних юристів проблеми. Значна частина з них була досліджена у більш ніж 80 наукових доповідях та тезах, які були подані на конференцію «Завдання кримінального права в умовах воєнного стану», що пройшла 9 грудня на базі Південного регіонального центру НАПрН України та кафедри кримінального права НУ «ОЮА». Враховуючи зрозумілі складнощі, конференція була проведена в режимі офлайн у так званому «усіченому» складі, що в черговий раз підкреслює ідею про «immortalitas scientia» (безсмертність науки). Незважаючи на складні обставини, під час підготовки та проведення конференції ми мали зв’язок практично з усіма авторами, які перебувають в Україні та за кордоном і які надіслали свої наукові міркування.
Загалом оргкомітет отримав тези наукових доповідей та повідомлень від голови Робочої групи з розвитку кримінального права Комісії з правової реформи при Президентові України, доктора юридичних наук, професора, академіка НАПрНУ Ю. В. Бауліна; голови Робочої групи з кримінального та кримінального процесуального законодавства Науково-консультативної ради при Голові Верховної Ради України, доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента НАПрН А. А. Музики; доктора юридичних наук, професора Р. В. Вереши; доктора юридичних наук, професора, завідувачки кафедри кримінального права та процесу Національного авіаційного університету С. Я. Лихової; доктора юридичних наук, професора, завідувача кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Житнього О. О.; доктора юридичних наук, професора, завідувача кафедри кримінального права та кримінології Одеського державного університету внутрішніх справ В. Я. Конопельського; кандидата юридичних наук, доцента, завідувача кафедри цивільного та кримінального права Державного університету інфраструктури та технологій А. В. Мусієнка; доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента НАПрН України, завідувача кафедри криміналістики НУ «Одеська юридична академія» В. В. Тіщенко; кандидата юридичних наук, доцента, завідувача кафедри кримінального права та процесу Ужгородського національного університету Ступника Я. В.; доктора юридичних наук, професора, зав. кафедри кримінально-правової політики Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого С. О. Харитонова; доктора юридичних наук, зав. кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики Одеського національного університету ім. ІІ. Мечникова проф. Чувакова О. А. Надіслав свої міркування доктор юридичних наук, зав. кафедри кримінального, кримінально-процесуального та авторського права Тюбінгенського університету з Німеччини проф. Бернд Хайнріх.
Отримали тези від доктора юридичних наук, професора, завідувача науковою лабораторією з проблем протидії злочинності Національної академії внутрішніх справ А. А. Вознюка. Тези були також представлені українськими фахівцями, представниками Південної школи кримінального права, які зараз перебувають на науковому стажуванні в зарубіжних університетах: доктором юридичних наук, професором Сотулою О. С. та доктором юридичних наук, професором В. О. Туляковим Ми також отримали тези від багатьох колег з українських університетів та колег з кафедри кримінального права НУ «Одеська юридична академія».
Окремо потрібно відмітити, що свої міркування з цієї складної проблеми виказали й представники майбутньої науки кримінального права — аспіранти, магістранти та студенти. Зокрема підготували свої тези й дві студентки 2 курсу факультету прокуратури та слідства (кримінальної юстиції) Одеської юридичної академії, що свідчить про те, що вони вже теж підпали під природний «вплив» кримінального права.
Замість висновку
Наукові матеріали, які були оприлюднені учасниками конференції під час виступів, або з яких був зроблений стислий огляд, в основному торкалися загальних та більш конкретних проблем призначення кримінального права в умовах воєнного стану, кваліфікації кримінальних правопорушень, які вчиняються сьогодні. Поряд із цим німецький фахівець, доктор юридичних наук, професор Бернд Хайнріх зосередився на кримінально-правовій оцінці різних суспільно небезпечних діянь, що вчиняються під час пандемії COVID-19, що продовжує залишатися достатньо актуальною для Європи.
У цілому, за результатами роботи конференції, були прийняті рекомендації, спрямовані на подальше вдосконалення положень кримінально-правової теорії, кримінального законодавства та покращення практичної діяльності в складних умовах сьогодення. Додам, що всі матеріали конференції будуть видані в окремому електронному збірнику.
Джерело: Юридичний вісник України
