Достатній рівень життя: між конституційними гарантіями та реальністю

Двадцять п’ятого червня в Шостому апеляційному адміністративному суді відбулася науковопрактична конференція на тему: «Достатній рівень життя: між конституційними гарантіями і реальністю», присвячена Дню Конституції України та дням адміністративної юстиції.

Учасниками заходу стали судді, провідні науковці, представники органів влади та правозахисної спільноти. В центрі обговорення – проблематика забезпечення права кожної людини на достатній життєвий рівень, гарантованих державою й Основним Законом України, зокрема в умовах воєнного стану.

Розпочалася конференція вшануванням пам’яті загиблих героїв хвилиною мовчання. Так учасники конференції засвідчили свою повагу до тих, хто віддав життя за незалежність і свободу України. Надалі голова Шостого апеляційного адмінсуду Олена Кузьмишина, відкриваючи конференцію, наголосила на ключовій ролі адміністративної юстиції як інституційної гарантії захисту соціальних прав громадян. Як було зазначено, суди адміністративної юрисдикції дедалі частіше розглядають справи, пов’язані з реалізацією права на достатній життєвий рівень, а отже, саме в цій площині формується практичне наповнення конституційного принципу соціальної держави. Відтак, наголосила голова суду, адміністративні суди повинні не лише застосовувати норми права, а й чутливо реагувати на сучасні суспільні трансформації, зокрема в умовах воєнного стану. В цьому контексті вона закликала до посилення діалогу між судовою та виконавчою гілками влади задля ефективної реалізації судових рішень у сфері соціального захисту.

Читайте також: Глухий кут реформ, або «Конституція на паузі»?

Позицію необхідності посилення ролі суду в забезпеченні соціальної справедливості підтримав у своїй доповіді й голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, доктор юридичних наук Михайло Смокович. Він, зокрема, акцентував увагу на тому, що в умовах війни саме суди залишаються останньою лінією оборони соціальних прав особи.

Аналізуючи в подальшому практику КАС ВС, доповідач наголосив на важливості дотримання принципів пропорційності й балансу між публічними фінансовими можливостями держави та зобов’язаннями перед громадянами. При цьому М. Смокович наголосив, що судова практика не повинна перетворюватися на формальну, а має базуватися на розумінні гідності як правового і конституційного критерію.

Акцент на конституційно-правову природу соціальних гарантій логічно поглибила в своєму виступі наступна доповідачка Галина Юровська, суддя Конституційного Суду України, кандидатка юридичних наук яка представила огляд правових позицій КСУ щодо захисту соціальних прав. Суддя звернула увагу, що Конституційний Суд неодноразово визнавав безпосередню дію норм, які гарантують достатній життєвий рівень, і зобов’язував органи державної влади до їх належної реалізації. Особливу увагу суддя приділила рішенням, в яких КСУ вимагав збереження мінімальних соціальних стандартів навіть за умов обмежених ресурсів.

Таким чином, позиції Конституційного Суду виступають як системо-утворюючий елемент правозастосування.

Продовжуючи думку колеги, Віктор Городовенко, суддя Конституційного Суду України, доктор юридичних наук поставив перед учасниками риторичне питання: чи не залишаються соціальні права в умовах війни лише декларативною нормою? У подальшому в своїй доповіді він розглянув співвідношення між формальною конституційною нормою і фактичним її втіленням.
Як на думку доповідача, держава навіть у кризовий період не може відмовлятися від виконання своїх соціальних зобов’язань.

Суддя також окреслив межі допустимого обмеження таких прав за умов надзвичайного стану, підкресливши, що навіть в умовах загрози існуванню держави, її соціальна функція не повинна втрачатися.

Про перехід від загально–конституційного рівня до рівня адміністративної практики йшлося в доповіді судді Шостого апеляційного адмінсуду, докторки юридичних наук, старшої наукової співробітниці Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України Оксани Епель. Вона проаналізувала адміністративну практику щодо реалізації соціальних прав, акцентувавши увагу учасників конференції на інституційних викликах, пов’язаних із виконанням рішень судів у цій сфері. «Потрібен активний діалог та співпраця між судовою, виконавчою і законодавчою гілками. Суд, виявивши прогалину або несправедливість у законі, може звернути увагу законодавця на цю проблему (в мотивувальній частині рішення або окремою ухвалою). Верховний Суд, у свою чергу, наділений правом конституційного подання, якщо вважає закон неконституційним. А уряд має сприймати рішення судів не як загрозу, а як індикатор проблемної зони політики й проактивно виправляти ситуацію, не чекаючи примусу. Парламент – реагувати на правові позиції судів відповідними змінами до законів. Такий «трикутник взаємодії», як на думку О. Епель, забезпечить поступову інституціоналізацію соціальних конституційних гарантій», – зазначила доповідачка.

Тематику взаємозв’язку між судовими рішеннями Конституційного Суду та механізмами їх реалізації продовжив керівник секретаріату Конституційного Суду, доктор юридичних наук Віктор Бесчастний, який зосередився на виконавчій частині конституційного процесу, наголосивши при цьому, що недостатня імплементація рішень КСУ щодо соціальних прав ставить під сумнів авторитет конституційної юстиції. У виступі було наведено конкретні рішення, які
мають значення для формування соціальної політики в державі. Як на мою думку, Особливої уваги заслуговують його міркування про необхідність законодавчого забезпечення дієвих санкцій за невиконання рішень Конституційного Суду.

Нормотворчий аспект проблеми розвинув у своїй доповіді Руслан Чорнолуцький, доктор юридичних наук, професор КУП НАН України та адвокат, який звернув увагу на критичну роль правового регулювання у формуванні соціальної справедливості. Він запропонувавши концепцію «миробудівничого права» – тобто такого, що формує довіру до держави через справедливе законодавство й реальну дію соціальних гарантій. У контексті воєнного стану доповідач висловив думку про необхідність реформування підходів до законопроектної діяльності, особливо в частині норм, що стосуються життєвих потреб людини.

Цю європейсько-орієнтовану перспективу надалі поглибила докторка юридичних наук, професорка, радниця ректора КУП НАНУ України, членкиня Науково-консультативної ради при Конституційному Суді України Ірина Сопілко. Вона представила аналітичний огляд механізмів імплементації європейських стандартів у сфері соціальних прав у національну правову систему. Як прозвучало, практика ЄСПЛ зобов’язує державу гарантувати не лише формальне визнання, а й реальну дієвість соціальних прав, особливо для вразливих категорій населення. Її виступ підкреслив значущість гармонізації української системи захисту соціальних прав із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Читайте також: Суспільство без нагляду – влада без контролю

Із практично орієнтованими міркуваннями щодо ефективності судового захисту
соціальних гарантій виступила Олена Карпушова, суддя ШААС, докторка юридичних наук, яка продемонструвала конкретні приклади справ щодо забезпечення пенсій, субсидій, пільг та інших форм соціального забезпечення, підкресливши важливість справедливості як керівного принципу при розгляді таких категорій спорів. Виступ судді засвідчив потребу адаптації судових процедур до соціально орієнтованих функцій адміністративного процесу.

Завершенням пленарної частини конференції стала доповідь доктора юридичних наук, доцента Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Дмитра Сірохи, який представив глибокий аналіз проблеми прожиткового мінімуму як соціального стандарту. Згідно сказаного доповідачем, сучасна методика його розрахунку не відповідає сьогоднішнім реаліям і не забезпечує дотримання конституційної гарантії на достатній життєвий рівень. Доповідач пропонує змінити підхід до законодавчого визначення цього показника, зокрема з урахуванням європейських методологій оцінки потреб людини.

У підсумковій дискусії взяли участь: голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів, кандидат юридичних наук, доцент Андрій Пасічник; тимчасово-виконуючий обов’язки голови Державної судової адміністрації України, доктор юридичних наук Максим Пампура; директор Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України, доктор юридичних наук, професор Олексій Кот; членкиня Вищої ради правосуддя Олена Ковбій, заступник міністра юстиції з питань виконавчої служби Андрій Гайченко; голова Київського окружного адміністративного суду Олег Басай; начальниця Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Олена Бойко та інші представники судової, виконавчої влади та наукової спільноти. Виступи учасників конференції засвідчили глибоке розуміння проблематики соціальних прав та необхідність реформ, які зроблять конституційні гарантії реальними для кожного громадянина.

Як вказувалося, суддівський корпус має стати рушієм процесу утвердження соціальної справедливості в державі, адже саме адміністративна юстиція є потужним інструментом, здатним змусити державну машину діяти в межах закону, з урахуванням принципу пріоритету прав і свобод людини. У сучасних умовах війни й трансформаційних змін у суспільстві надзвичайно важливо застосовувати цей інструмент ефективно й послідовно, спираючись на глибокі правові аргументи, дух Конституції України та міжнародні стандарти прав людини. Ми повинні зробити все для того, аби кожен громадянин України реально відчував, що держава гарантує йому гідний, достатній життєвий рівень, а в разі порушення його прав – суд стоїть на їхній сторожі. Це не лише професійне завдання правничої спільноти, а й наше спільне моральне зобов’язання перед суспільством.

Адже лише за цієї умови правова держава стане не декларацією, а повсякденною реальністю для кожного.

Підготувала Надія БОНДАРЕНКО, спеціально для ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути