Події
Ефективність антикорупційного правосуддя
Проблеми розгляду корупційних кримінальних правопорушень, протидія зловживанню процесуальними правами, забезпечення права на справедливий розгляд кримінальних проваджень – ці та інші питання обговорювалися під час VІІІ Київського полілогу «Ефективність антикорупційного правосуддя: фокус на протидії зловживанню процесуальними правами».
Проблеми розгляду корупційних правопорушень
Перша тематична дискусія полілога була присвячена темі «Актуальні проблеми розгляду корупційних кримінальних правопорушень (питання законодавчого забезпечення та правозастосування)». Так, заступниця голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталія Антонюк у спеціальній доповіді представила актуальну практику ККС ВС у кримінальних провадженнях щодо корупційних правопорушень за 2024–2025 роки.
Як прозвучало, суд дійшов висновку, що законом не заборонено притягнення до кримінальної відповідальності за статтями 368 та 369-2 КК України одержувача неправомірної вигоди без вирішення питання про притягнення заявника – надавача неправомірної вигоди.
У справах щодо оцінки дій посередника в переданні неправомірної вигоди ККС ВС також сформував чітку позицію: надавач неправомірної вигоди та посередник не обов’язково мають знати її кінцевого одержувача, бути обізнаними про її розподіл та ролі інших учасників. Для кваліфікації діянь за ст. 369 КК України достатньо усвідомлювати, що кошти передаються посадовій особі. Виняток є лише у випадках, коли йдеться про кваліфікований склад злочину саме за ознакою адресата неправомірної вигоди.
Читайте також: Земля без корупції: оренда ділянок через аукціони в «Земельному банку»
Ще одна позиція стосувалася того, чи є ініціатива з боку особи вимаганням. Суд наголошує: щоб дії вважалися вимаганням, має бути наявний тиск або створення умов, що змушують особу дати неправомірну вигоду. У цьому зв’язку заступниця голови ККС ВС звернула увагу також на правову позицію щодо засудження пособника перед виконавцем. Так, засудження за пособництво у вчиненні злочину за відсутності одночасного чи попереднього засудження виконавця цього кримінального правопорушення само по собі не становить порушення права на справедливий судовий розгляд.
Окремий розгляд не позбавляє пособника можливості ставити під сумнів не лише докази та обставини, що стосуються його ролі в стверджуваному злочині, а й усі аспекти пред’явленого обвинувачення.
У подальшому Наталія Антонюк зосередила увагу учасника на правових позиціях ККС ВС щодо питань застосування норм процесуального права. Суддя, зокрема, окреслила позиції щодо визнання недопустимим доказом протоколів обшуку, протоколів негласних слідчих (розшукових) дій та експертизи. Як було наголошено, відповідно до правової позиції ККС ВС у кримінальних провадженнях за фактами корупційних правопорушень саме невідкладність обшуку на перших етапах з подальшим санкціонуванням цієї процесуальної дії слідчим суддею пов’язана зі специфікою розкриття злочинів цієї категорії.
В іншому провадженні колегія суддів вказала, що якщо ж на час проникнення органами досудового розслідування до житла особи з метою проведення обшуку в суді не закінчений розгляд клопотання прокурора про надання дозволу на проведення цієї слідчої дії, то проникнення до житла є незаконним, а отримані за результатами цієї слідчої дії докази – недопустимими. Що ж стосується НСРД, то зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за певний період є єдиною безперервною триваючою слідчою дією, що може документуватися єдиним протоколом.
У фокусі уваги присутніх були й строки досудового розслідування та правові позиції Верховного Суду із цього питання. У своїй доповіді Наталія Антонюк окреслила проблемні питання, з якими найчастіше стикається Кримінальний касаційний суд під час розгляду кримінальних проваджень.
Йшлося, зокрема, про підтвердження стороною обвинувачення факту повідомлення про завершення досудового розслідування та кола повідомлених осіб. Як прозвучало, лише внесення прокурором (слідчим) відомостей до ЄРДР про завершення досудового розслідування та складання письмового повідомлення для сторони захисту не є початком строку ознайомлення з матеріалами, адже ознайомлення не може розпочатися раніше, аніж підозрюваному та захиснику стане відомо про надання доступу до матеріалів. Крім того, заступниця голови ККС ВС звернула увагу присутніх на те, що сторона захисту має належно повідомляти сторону обвинувачення про завершення ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
Добросовісна поведінка учасників процесу
Завершила свою доповідь спікерка питанням добросовісної поведінки учасників процесу. Хоча в КПК України не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак така заборона є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права. Кожен учасник провадження повинен діяти сумлінно. Надалі в межах цієї дискусії виступили парламентарі Сергій Іонушас і Денис Маслов, а також виконувач обов’язків (на той час) Генерального прокурора Олексій Хоменко і перший заступник директора Національного антикорупційного бюро України Денис Гюльмагомедов.
Так, голова комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас роз’яснив «законотворчу кухню». За його словами, під час роботи над певною законодавчою ініціативою представники комітету звертаються до органів правосуддя, правопорядку, прокуратури, адвокатів для отримання їхніх пропозицій щодо пропонованих законодавчих змін. «Ми намагаємося вносити зміни, розуміючи, яким чином вони надалі можуть бути застосовані», – зазначив С. Іонушас, додавши, що специфіка діяльності парламенту, зокрема комітету з питань правоохоронної діяльності, полягає в тому, що після того, як законопроекти стають законами, на комітет покладається обов’язок відстежувати, яким чином ці норми застосовуються на практиці. Згадав Сергій Іонушас і про законодавчі ініціативи, які зараз перебувають у них на розгляді. Це законопроекти щодо забезпечення поваги до суду та оперативності розгляду кримінального провадження судом (реєстр. № 11387) і стосовно змін до КПК України щодо вдосконалення гарантій захисту суб’єктів господарювання під час здійснення кримінального провадження (реєстр. № 12439).
Читайте також: Автоматична перевірка бенефіціарів запрацює до кінця року
На переконання голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Дениса Маслова, необхідність внесення змін до процесуального кримінального законодавства в аспекті запобігання зловживанню процесуальними правами назріла вже давно. Він нагадав, що ще в 2021 році у співпраці із суддями парламентарі напрацювали проект змін (законопроект № 5661) до КПК України, які, в тому числі, стосувалися протидії зловживанню процесуальними правами. За його словами окремі положення цього проекту закону вже були реалізовані в інших законопроектах, водночас, як було наголошено, його положення не втрачають актуальності. У згаданому законопроекті № 5661, зокрема, пропонується доповнити загальні засади кримінального судочинства такою засадою, як неможливість зловживання процесуальними правами. Пропонується, зокрема, доповнити КПК України новою статтею (241), в якій встановити прямий обов’язок для учасників судового процесу не зловживати процесуальними правами.
Ідеться, зокрема, про неприпустимість за конкретних обставин справи подання скарги на судове рішення, коли кодексом встановлено заборону на його оскарження, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішене слідчим суддею, судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення або вчинення інших дій, які спрямовані на безпідставне затягування кримінального провадження чи перешкоджання виконанню судового рішення. Законопроектом також передбачається посилення грошового стягнення для випадків зловживання процесуальними правами, надання судам можливості постановляти окрему ухвалу в кримінальному процесі, а також спрощення правил складання й проголошення скорочених судових рішень.
Фіксація воєнних злочинів
У свою чергу в. о. Генерального прокурора Олексій Хоменко зазначив, що на сьогодні ключовим завданням для органів прокуратури є фіксація воєнних злочинів рф та злочинів проти основ національної безпеки.
Водночас, не знімається з порядку денного й питання боротьби з корупцією, яке, незважаючи на повномасштабне вторгнення рф в Україну, залишається одним із пріоритетів діяльності органів прокуратури та правоохоронних органів. Як запевнив доповідач, головний результат у таких категоріях проваджень – не затримання, вручення підозри чи скерування обвинувальних актів до суду, а реальне покарання.
Основними перешкодами в досягненні цього, за словами О. Хоменка, є колосальне навантаження на суди та випадки зловживання процесуальними правами сторонами – ігнорування судових засідань, безпідставні відводи. У зв’язку з цим, він акцентував увагу на потребі чітко визначити в кримінальному процесуальному законодавстві поняття зловживання процесуальними правами та закріпити реальну відповідальність за це.
Розумні строки розгляду справ
На важливості своєчасності та розумних строків у провадженнях щодо корупційних правопорушень наголосив перший заступник директора НАБУ Денис Гюльмагомедов, навівши, при тому, статистичні дані щодо строків розгляду. Як прозвучало, у 2023 році середній строк розгляду справ у ВАКСУ становив 444 календарних дні, у 2024му – 618. Водночас є випадки розгляду справ роками, а затягування строків розгляду корупційних правопорушень створює сумніви щодо перспектив реального притягнення до кримінальної відповідальності.
За словами посадовця НАБУ, разом із ліквідацією можливостей зловживання процесуальними правами (неявки в судове засідання, необґрунтовані відводи, скарги тощо) потрібно зважати й на фінансовий ресурс, який спрямовується на досудове розслідування та судовий розгляд у разі затягування. На його думку, варто прагнути до пріоритезації розгляду справ у судах за прозорими критеріями та обмеження кількості справ, які одночасно перебувають на слуханні у складу суду.
Зловживання процесуальними правами
Центральною темою другої панельної дискусії, яку модерувала завідувачка відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України Зоя Загиней Заболотенко, стало питання зловживання процесуальними правами учасниками кримінального провадження та шляхи їх подолання. Розпочав дискусію голова Національного агентства з питань запобігання корупції Віктор Павлущик, який окреслив дану проблему в широкому контексті. Як прозвучало, боротьба з маніпуляціями в кримінальному процесі має стати системною державною політикою. За словами спікера, аналіз судової практики свідчить про надмірну тривалість кримінальних проваджень – у середньому сім років від моменту внесення відомостей у ЄРДР до ухвалення вироку. Це свідчить не лише про перевантаженість системи, а й про ефективність тактики зловживання з боку учасників процесу. З цього приводу НАЗК ініціювало розробку законопроекту щодо протидії зловживанню процесуальними правами, який уже пройшов обговорення в державних органах. На думку Віктора Павлущика, ухвалення цього акта сприятиме посиленню ролі суду в припиненні процесуальних маніпуляцій.
Тему продовжив суддя Вищого антикорупційного суду Віктор Ногачевський, котрий поділився практичним досвідом з розгляду резонансних справ, в яких затягування є свідомою стратегією сторони захисту. У своєму виступі він деталізував, як безпідставні відводи, систематичні неявки сторін, безконечні заміни адвокатів та повторне подання одних і тих самих клопотань блокують роботу колегій суддів. А в умовах, коли на одного суддю припадають десятки справ й обмежений ресурс часу, кожна з таких дій має значний вплив. На думку Віктора Ногачевського, без законодавчих змін і розширення інструментів впливу на недобросовісну поведінку сторін протидія таким діям залишається обмеженою.
Читайте також: Військові підрозділи не можуть комплектуватися корупціонерами
На важливості чіткого тлумачення процесуальних норм зосередив увагу учасників полілогу суддя Апеляційної палати ВАКСу Микола Глотов. Він звернув увагу на розбіжності в судовій практиці щодо участі сторін у судовому засіданні, зокрема тлумачення формулювань «за участю» та «за обов’язкової участі». Спікер проаналізував приклади з практики Верховного Суду, які демонструють відмінність у підходах, що, своєю чергою, створює підґрунтя для зловживань. На переконання судді, питання обов’язкової присутності сторін має вирішуватися з урахуванням не лише формальної, а й змістової суті процесу з метою забезпечення балансу між правом на захист і функціонуванням правосуддя.
А член Вищої ради правосуддя Олексій Мельник окреслив дисциплінарний аспект проблеми. За його словами, ВРП дедалі частіше розглядає скарги, в яких ідеться про потурання суддями затягуванню процесу, наприклад через безпідставне задоволення відводів або невжиття заходів до учасників, що зловживають правами. Олексій Мельник навів приклади рішень, в яких ВРП визнала такі дії порушенням стандартів суддівської поведінки. Водночас він наголосив: Вища рада правосуддя має не лише каральну, а й нормотворчу функцію – формувати стандарти належного суддівського реагування на зловживання та забезпечувати єдність практики дисциплінарної відповідальності.
Іншу перспективу в дискусії представила адвокатка Ірина Одинець. Вона закликала не зводити проблему лише до поведінки сторони захисту. На її думку, зловживання процесуальними правами можливе і з боку прокурорів та слідчих, а іноді навіть суддів.
Спікерка розкритикувала публічну риторику окремих антикорупційних органів, яка, за її оцінкою, порушує презумпцію невинуватості. Ірина Одинець також підкреслила, що навіть без окремого закону чинне законодавство (зокрема інститути штрафів і фіксації порушень) дає суду можливість реагувати на недобросовісну поведінку. Водночас головною умовою ефективної протидії вона вважає зміну правової культури учасників процесу.
Право на справедливий розгляд кримінальних проваджень
Третю тематичну дискусію ІІІ «Забезпечення права на справедливий розгляд кримінальних проваджень» (модерував керівник напряму «Правопорядок» Лабораторії законодавчих ініціатив Євген Крапивін) відкрила секретар другої судової палати ККС ВС Наталія Білик, яка наголосила, що право на справедливий суд – це не просто одна з правових гарантій, забезпечена Конституцією України, КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а фундаментальне та невід’ємне право кожної людини. Навіть в умовах війни, коли можуть тимчасово обмежуватися певні конституційні права (зокрема право власності, свободи пересування, зібрань та ін.), право на справедливий суд залишається недоторканним. Суддя нагадала, що вже понад шість років у Кримінальному касаційному суді існує спеціалізація щодо розгляду антикорупційних проваджень.
При цьому кожні три роки змінюється палата, яка спеціалізується на розгляді відповідних справ. На наступні три роки збори суддів визначили таку спеціалізацію за другою судовою палатою ККС ВС. На переконання доповідачки, змінюваність палат, які розглядають справи про антикорупційні правопорушення, сприяє формуванню та розвитку судової практики.
Як було зазначено далі, під час війни суддям доводиться працювати в непростих умовах, але вони намагаються адаптуватися до ситуації. Певним кроком у цьому напрямі є розгляд справ у режимі відеоконференції, що стало вже звичайною практикою. Такий спосіб сприяє оперативності судового розгляду та дотриманню розумних строків. За словами доповідачки, випадків скасування судових рішень через недотримання розумних строків розгляду справ в антикорупційних провадженнях не було. Водночас вона навела декілька прикладів, коли сторона захисту стверджувала про порушення права на справедливий суд, однак ККС ВС не знайшов відповідних порушень.
Торкнулася суддя й питання забезпечення права на захист. Було констатовано, що, як правило, у провадженнях щодо корупційних правопорушень підозрюваний, обвинувачений, підсудній укладають угоди із захисниками, зазвичай їх декілька. Але також є практика призначення захисників за рахунок держави. Існують випадки, коли засуджений стверджує про порушення права на захист через надану йому неналежну правову допомогу. Однак, як прозвучало, у таких випадках мають бути наведені конкретні докази надання неналежної правової допомоги, «тут не може бути голослівних тверджень». Суд перевіряє такі доводи та приймає відповідне рішення. Із погляду Наталії Білик, все ж таки право на справедливий суд, незважаючи на війну та велике навантаження на суддів, у нас в державі дотримується.
У свою чергу професор кафедри права та публічного управління Університету Короля Данила, доктор юридичних наук Микола Карчевський представив результати досліджень платформи CrimeDataLab, яка інтегрує дані офіційної статистики протидії злочинам в Україні та пропонує відповідну аналітику. Доповідач, зокрема, звернув увагу на дослідження щодо розділу XVII КК України, відзначивши при цьому недостатню ефективність у боротьбі з корупційними правопорушеннями. Як було заявлено, статистика свідчить, що в більшості випадків провадження порушують за незначні суми неправомірної вимоги, що не відповідає запитам суспільства.
Є питання й щодо притягнення до відповідальності за ст. 436-2 (виправдовування агресії рф). Згідно зі статистикою вік 72 % засуджених за цією статтею – понад 50 років; 39 % засуджених – жінки; 81 % звільняється від покарання. Від так, зазначив Микола Карчевський, виникає цілком справедливе запитання, чи це гідна відповідь на інформаційну агресію ворога? Також спікер звернув увагу на проблеми із протидією незаконному обігу наркотиків в умовах війни. Як було зазначено, коли система схильна обирати «зручні» справи й, часто не ті, які реально захищають суспільство, то виникає небезпека втрати довіри до кримінальної юстиції. На його думку, необхідно комунікувати те, що відбувається, і це досягається за рахунок подальшої адвокації відкритих даних в Україні.
Потрібен аудит КК України
Наступний спікер, старший асистент проектів Програми підтримки ОБСЄ для України, кандидат юридичних наук Олександр Водянніков звернув увагу, що справедливість, про яку говорили учасники заходу, – не тільки процес, але й матеріальні норми, які застосовують суди. Він наголосив, що криміналізація будьякого діяння – це винятковий засіб державної політики. Натомість перелік приписів кримінального закону постійно доповнюється, відповідно, зростає навантаження на систему кримінальної юстиції, що, своєю чергою, впливає на ефективність її роботи.
На думку доповідача, КК України вже давно потребує аудиту. Необхідно зрозуміти чи відповідають певні норми сучасним суспільним потребам, чи, можливо, вони є надто непропорційними. Ще під час пандемії, а потім після початку повномасштабного вторгнення українці опинились у «моральній паніці» (термін означає соціальний феномен, що полягає в поширенні в суспільстві масової істерії щодо чого-небудь). В екстремальних обставинах іноді приймаються нераціональні рішення.
І в певних випадках парламент піддався такій паніці. Але зараз він поволі виправляє перегини.
На переконання Олександра Водяннікова, перемога здобувається не тільки на полі бою, а й у суспільстві, коли є чітка візія майбутнього, того, яким ми хочемо побудувати наше суспільство після перемоги. За його словами, в нас є певний орієнтир – інтеграція до Європейського Союзу, але цього недостатньо. Тому й надалі важливу роль відіграватимуть суди, особливо ВС, який формує політику й може виправляти через тлумачення певні вади нашого законодавства, а також надихати парламентарів на подальший розвиток законодавства.
Натомість адвокатка й кандидатка юридичних наук, Ольга Пєнязькова акцентувала на важливості того, щоб громадянам було забезпечено не лише право на справедливий суд, але й реальний механізм захисту людської гідності у випадках, коли особу звинувачують у кримінальному правопорушенні. За її словами, це особливо важливо для ВАКСу.
Разом із цим доповідачка зазначила, сьогодні на підозрюваних може чинитися публічний тиск через ЗМІ, соцмережі тощо. Й це відбувається тоді, коли справу ще не передано до суду, а різними засобами комунікації поширюється інформація про нібито вже доведений факт злочину та винуватість особи. За словами спікерки, це дуже заважає захисту, який більш обмежений у доступі до інструментів комунікації порівняно з НАБУ, САП, що мають офіційні сайти та популярні сторінки в соцмережах. Через такі інформування суспільство очікує результатів – «посадок», і коли суд цього не робить через недоведеність злочину, то це підриває довіру до нього.
А ще, на думку адвокатки, доцільно розглянути питання про запровадження певних правил щодо поширення відповідної інформації як для ЗМІ, так і для правоохоронних органів. Але, звичайно, це не повинно суперечити принципам демократії.
Крім того, Ольга Пєнязькова запропонувала створити структуру, яка б фахово пояснювала громадянам доступною мовою, чому суд у тих чи інших випадках ухвалює виправдувальні вироки.
Підготував Федір МОРОЗ
Джерело: Юридичний вісник України
