Події
Особливості правосуддя, дружнього до дитини
Воно передбачає залучення компетентних фахівців різних напрямів і міждисциплінарний підхід.
Чому діти є вразливою групою; які загальні принципи визначають особливі гарантії для цієї категорії осіб під час судового розгляду; що таке правосуддя, дружнє до дитини, на практиці та про особливості судового процесу за участі дітей як вразливої групи розповів суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Павло Пархоменко на тренінгу для тренерів «Особливості судового провадження за участі вразливих верств населення».
Він зупинився на темі «Діти в судовому провадженні як окрема категорія вразливих груп». За словами судді, діти потребують постійного догляду і захисту, мають мінливий психоемоційний стан, залежність від дорослих, їхня низька психостійкість дуже часто стає об’єктом маніпулювання і фізичного, психологічного та сексуального насилля тощо. Усе це й зумовлює необхідність особливого підходу до розгляду справ за участю дітей.
Зазначимо, що керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, передбачають, що держави-члени повинні гарантувати ефективне здійснення прав дітей, аби їхні найкращі інтереси мали першочергову увагу у всьому, що стосується або зачіпає їхні інтереси. ЦПК України наголошує, що суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України (ч. 3 ст. 45 кодексу). Відповідно до ч. 2 ст. 10 КПК України неповнолітні особи користуються додатковими гарантіями під час їхньої участі в кримінальному провадженні.
Павло Пархоменко акцентував увагу учасників тренінгу на важливості забезпечення якнайкращих інтересів дитини під час судового провадження у справах за участі дітей. Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги першочергово при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як у державній, так і в приватній сферах. У Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів ідеться, що найкраще забезпечення інтересів дитини – це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, у конкретних обставинах.
Для визначення найкращих інтересів дитини необхідно в конкретній справі визначити, в чому полягають відповідні елементи, наповнити їх конкретним змістом і визначити значущість кожного з них у співвідношенні з іншими. Зокрема, потрібно враховувати такі елементи, як погляди дитини, її індивідуальність, збереження сімейного оточення і підтримання відносин, піклування, захист і безпеку дитини, її вразливе становище, право дитини на здоров’я та освіту тощо.
Суддя звернув увагу на практику ЄСПЛ, яка визначає, що в найкращих інтересах дитини буде, по-перше, збереження її зв’язків із сім’єю (крім випадків, коли сім’я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною), по-друге, забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, яке не є неблагополучним.
Доповідач також зосередився на особливостях судового процесу за участі дітей як вразливої групи, зазначивши, що правосуддя, дружнє до дитини, на практиці передбачає залучення компетентних фахівців різних напрямів. При цьому Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, визначають, що тоді як судові органи мають кінцеву компетентність і відповідальність за прийняття остаточного рішення, держави-члени повинні, за необхідності, направити спільні зусилля на створення міждисциплінарних підходів з метою оцінки найкращих інтересів дітей під час процедури, пов’язаної з ними. А Зауваження загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 24 (2019 р.) про права дитини в системі правосуддя щодо дітей зосереджують увагу на важливості безперервної та систематичної підготовки фахівців системи правосуддя для дітей. Разом із цим фахівці міждисциплінарних груп, окрім здатності працювати в команді, мають бути добре поінформовані про фізичний, психологічний, розумовий і соціальний розвиток дітей та підлітків, а також про особливі потреби найбільш знедолених із них.
Частину своєї доповіді Павло Пархоменко присвятив забезпеченню простору, дружнього до дитини, під час розгляду відповідної категорії справ. Згадувалися, зокрема такі моделі, як «Зелена кімната», «Барнахус» та «Зал судових засідань, дружній до дитини». Як зазначалося, методика «Зелена кімната» може застосовуватися суддями та іншими суб’єктами захисту прав дітей для проведення інтерв’ювання (допиту / опитування) дитини з урахуванням її вікових і психологічних особливостей та в умовах, що мінімізують і не допускають повторної травматизації психіки дитини. «Барнахус» (Barnahus, у перекладі з ісландської – «будинок дитини») – це модель міждисциплінарного та міжвідомчого підходу, яка гарантує співробітництво між різними організаціями (судовими, громадськими, медичними) на одній, комфортній для перебування дитини території, де дітям і родині разом під одним дахом пропонується необхідна допомога й підтримка. Доповідач на прикладах розповів про спеціальний дизайн зали судового засідання для розгляду справ щодо дітей. У такій залі немає кабіни для обвинуваченого, вона оформлена в особливих світлих кольорах, в ній наявні спеціальні картинки й пам’ятки, які роз’яснюють права та обов’язки, учасники судового засідання знаходяться на одному рівні (без підвищень), передбачено перебування дитини в безпосередній близькості до батьків та законного представника тощо.
Окремо суддя зупинився за питанні про з’ясування думки дитини. За його словами, іноді помилково має місце позиція про те, що з’ясувати думку дитини можливо лише після досягнення нею десятирічного або чотирнадцятирічного віку (ст. 160 СК України, статті 29, 31 ЦК України). Водночас у ст. 171 СК України закріплено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Доповідач зазначив, що норми міжнародних актів не встановлюють будь-якого вікового обмеження щодо права дитини висловлювати свої погляди, і держави-учасники не заохочуються до введення в законодавстві або на практиці вікових обмежень, які б ущемляли право дитини бути почутою, з усіх питань, що стосуються її інтересів.
Наостанок зазначимо, що вказаний тренінг, організувала Національна школа суддів України за підтримки Консультативної місії Європейського Союзу (КМЄС в Україні).
Джерело: Юридичний вісник України
