Події
Судова практика в умовах повномасштабної війни
Судді Верховного Суду Олег Ткачук і Сергій Фомін виступили спікерами ХX Всеукраїнської правничої школи із судочинства в умовах війни, слухачами якої стали молоді юристи, адвокати та студенти.
Читайте також: Воєнний стан. Всі нормативні матеріали, алгоритми дій, роз’яснення, корисні ресурси
Про актуальні проблеми судової влади в період повномасштабної війни розповів суддя Великої Палати Верховного Суду Олег Ткачук. Він, зокрема, звернув увагу слухачів на те, що в 2023 році на розгляді судів України перебувало близько 4,5 млн справ і матеріалів. За його словами, упродовж 2023 року Велика Палата ВС розглянула 183 справи з прийняттям рішення по суті (у 2022 –198). За результатами розгляду ще 302-х процесуальних звернень були ухвалені рішення про відмову в прийнятті їх до розгляду ВП ВС, повернення заявникам, повернення справ на розгляд до касаційних судів у складі Верховного Суду. Як прозвучало, зараз на розгляді Великої Палати ВС перебуває понад 100 справ. За результатами розгляду матеріалів і справ, які надійшли з 1 березня 2023 до 1 березня 2024 року, ВП ВС ухвалила понад 1 600 судових рішень. Частина з них ухвалена одноособово, проте в більшості випадків ВП ВС діє в колегіальному процесуальному порядку. «Особливість функціонування цього органу Верховного Суду полягає якраз у тому, що будь-яке судове рішення Великої Палати ВС має бути узгоджене позиціями більшості з 21 судді. Такий постійно діючий колегіальний судовий орган є унікальним не тільки в Україні, але й у світі», – зауважив Олег Ткачук.
Він також розповів про найактуальніші рішення, ухвалені Великою Палатою ВС у 2023 р., та останні рішення, прийняті палатою в 2024 році, які мають вагоме значення для юридичної практики. Він звернув увагу на правові висновки ВП ВС у справах щодо: суб’єкта ведення агресивної війни проти України (постанова ВП ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 415/2182/20 (провадження № 13- 15кс22)); порушення прав держави на особливо цінні об’єкти археологічної спадщини (постанова ВП ВС від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23)); порушення законодавства про публічні закупівлі під час укладення додаткових угод про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю (постанова ВП ВС від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23)); вимоги виконати зобов’язання повернути майно відразу після того, як особа безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала (постанова ВП ВС від 7 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23)).
Із лекцією про актуальні питання доказового права в практиці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду виступив суддя ВС у ККС Сергій Фомін, який проаналізував постанову ВП ВС від 31 серпня 2022 року (справа № 756/10060/17 (провадження № 13-3кс22)), в якій зроблено висновок, що у випадку призначення експертизи слідчим, котрий не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи, суд, вирішуючи питання про допустимість даних висновку експерта як доказів, повинен у межах доводів сторін перевірити, чи призвів спосіб призначення експертизи до порушення тих чи інших прав і свобод людини, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та/або Конституцією України. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено та в чому це виражалося?
Читайте також: Кримінальні правопорушення, пов’язані з війною: правові позиції Верховного Суду
Водночас спікер зазначив, що докази в конкретному кримінальному провадженні можуть визнаватися недопустимими не лише в разі порушення прав людини і основоположних свобод, про що йдеться у ст. 87 КПК України, а й якщо невідповідність тим чи іншим вимогам закону при проведенні окремих слідчих (розшукових) дій ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність. З огляду на це суддя зосередив увагу на необхідності дотримання належної правової процедури в контексті застосування ст. 86 КПК України та визначив критерії оцінки допустимості доказів, акцентувавши на належному суб’єкті отримання доказів. Під час виступу Сергій Фомін звернув увагу й на правові висновки, висловлені в постановах об’єднаної палати ККС ВС від 22 лютого 2021 року у справі № 754/7061/15 (провадження № 51-4584кмо18); від 24 травня 2021 року у справі № 640/5023/19 (провадження № 51-2917кмо20); від 4 жовтня 2021 року у справі № 724/86/20 (провадження № 51-1353кмо21) та від 14 лютого 2022 року у справі № 477/426/17 (провадження № 51-4963кмо20); постановах ККС ВС від 25 серпня 2021 року у справі № 663/267/19 (провадження № 51-3344км20) та від 26 січня 2024 року у справі № 466/9158/14-к (провадження № 51-645км18). Сергій Фомін також висловив свої міркування щодо застосування у кримінальному процесі України доктрин «неминучого виявлення» та «асиметрії правил допустимості».
Уточнимо, що Всеукраїнська правнича школа із судочинства – це комплекс майстеркласів і дискусій у контексті проблем сучасного судочинства та розвитку навичок молодих юристів. Уперше її роботу було організовано в 2011 році. Мета – підвищити кваліфікацію молодих юристів, надати їм практичні фахові знання, обговорити проблеми й перспективи розвитку судової системи та професії. Крім того, учасники мають можливість поспілкуватися з представниками всіх правничих спеціальностей, поставити лекторам запитання і дізнатися методики роботи фахівців у галузі права. Додамо, що правничу школу організували Рада молодих юристів України та Європейський університет.
Підготував Артем Дмитренко,
спеціально для ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України
