Українська книга як пацієнт, що потребує лікування чи хоча б уваги

Важлива неполітична подія весни цього року — Х Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал», який пройшов у Києві з 22 по 26 травня. Як вказують організатори, дійство відвідали близько 57 тисяч людей. Цифра — вражає. Та вона ніщо в порівнянні з відвідинами футбольного матчу. Але ж під час фестивалю українські видавці представили понад тисячу нових книг. Тут відбулися численні події, виставки, а головною його темою стало «Сусідство: відкрите питання».

Зазначимо, на виставці вперше було організовано науково-популярний та музейний простори з книгами, а також обрано найкрасивіше видання — гран-прі конкурсу отримала «MARIA» Лесі Марущак. Слід додати й те, що в цьому році «Книжковий Арсенал» сам отримав нагороду Лондонського книжкового ярмарку International Excellence Awards у номінації «Літературний фестиваль». Церемонія нагородження відбулася напередодні — 12 березня 2019 року у виставковому центрі «Олімпія» в столиці Великобританії.

Усі ці приємні нюанси проведеного фестивалю дають привід поміркувати над подальшою долею української книги, що є фактором поєднання матеріальної культури, освіченості та духовної сили народу. Так, якщо повертатися до самого дійства, то на «Арсеналі» в ці дні панувала справді святкова атмосфера, а колишні й нинішні можновладці, звичайні чиновники скуповували книги пачками, хоча в книгарнях, бібліотеках та інших книжкових майданчиках ви цих добродіїв, можливо, й не побачите. Бо свято проходить і настають будні. І ми починаємо замислюватися над іншими, менш приємними питаннями.

У більшості учасників форуму асортимент і суми продажів не надто змінилися в порівнянні з минулим роком. Так, на жаль, ми побачили тих самих учасників, які дещо розширили асортимент за рахунок актуальних новинок. Серед них такі видавництва, як «Фоліо», «Фабула», «КМ-букс», «Мистецтво» та інші. Книжковий споживач стає все більш поінформованим про новинки і зростання продажів можливе лише з продажів книг, за якими він полює. Проте, як і в минулі роки, читачам не вистачало масової літератури — детективів, фентезі, любовних романів, а також оповідань, написаних на українських реаліях і нашій історії. Також не вистачало альбомів живопису, путівників, популярних книг по основних напрямках сучасних галузей науки, культури, природознавства. І що привертає увагу, суттєво не вистачало книг на іноземних мовах. Водночас квітла дитяча література і нонфікшн — це найбільш зростаючі ніші книжкового попиту. При цьому конкуренція в них також загострилася.

Загалом же на сьогодні українська книга проходить нові випробування. Видавці констатують, що немає розвиненої мережі книгарень, бракує обігових коштів, кваліфікованих кадрів, зокрема перекладачів та редакторів, бракує комунікацій із зарубіжними видавцями тощо. Слід зазначити, що у форматі розвитку світового і навіть європейського ринків книжкової індустрії Україна наразі мало цікава. І загальна тенденція книжкового бізнесу зараз йде на спад. За даними експертних досліджень, наприклад, лише в Німеччині видавці втратили цього року понад 9 млн читачів і ця цифра, на жаль, зростає.

В Україні також після підйому з часів Помаранчевої революції настав спад, який поглиблюється. Він пов’язаний із тим, що ціна книги не змінювалася протягом майже 25 років, а самі покупці не готові платити за книгу більше. Це — історія, схожа на ситуацію з комунальними тарифами. Зависокі тарифи породжують лише високий борг, а не їх сплату. І промоції книг та читання не допоможуть поки сам читач не дійде до розуміння цінності книги, при тому не як товару, а як саме духовної цінності, яка нівелюється піратством (free downloads), нехтуванням авторськими правами i реальною відсутністю за це відповідальності. В той час як у тій же Німеччині на законодавчому рівні закріплена спільна відповідальність як для тих, хто виробляє піратську продукцію, так і для її користувачів.

Основні конкуренти книги — це, як не дивно, соціальні мережі (facebook, instagram, месенджери), якi просто перехопили увагу та час людей, особливо молоді. А зростання цін на папір, поліграфію, цінові спіралі аукціонів за авторські права — призведуть лише до падіння накладів та до ще більшої стагнації книжкового ринку й галузі в цілому, кажуть експерти Інституту української книги. При цьому тут переконані, що книжковий бізнес — це не лише розподіл держзакупівель, пошук шляхів мінімізації або ухилення від сплати податків та отримання грандів на видання накладів, а, насамперед, створення умов на законодавчому рівні для формування інфраструктури книжкового бізнесу, якої зараз в Україні практично не існує, та кропітка праця з «вирощування» читача, який розуміє і поважає цінність книги та стає активним її споживачем. І саме це дає розвиток галузі в цілому. Але наша книга, як, до речі, й мова, радіо, телебачення опинилися на передовій російської агресії. Були часи, коли в державі книгорозповсюдження, друк, читання майже цілком і повністю були поставлені на службу так званому «русскому миру», і щоб захистити та зберегти українську мову, книгу, культуру суспільство мусило переломити ситуацію, поставивши на порядок денний український контент. Приємно, що фільми українського виробництва нині збирають, нарешті, повні зали кінотеатрів. Отже, лишилося побачити повні читальні
зали в бібліотеках. Хоча можна вже говорити про популярність нових авторів, якість видань, збагачення мови, появу вітчизняних бестселерів.

Не останнім чинником важливості всього зробленого є й українські книжки, які, зокрема, наші воїни читають навіть на передовій. Екс-президент України Петро Порошенко, який завжди був активним прихильником «Книжкового Арсеналу», каже, що «хто був там (на передовій, — Ред.), той звертав увагу на цілі міні-бібліотеки в бліндажах, і вони там поруч зі зброєю й набоями, як найкраща українська броня. А ще треба бачити, як зустрічають у прифронтовій зоні зібрані волонтерами, надані авторами й видавцями книжки для дитсадків, шкіл, лікарень», — додав П. Порошенко, який і цьогоріч відвідав книжковий фестиваль, винісши звідти традиційно вже цілу гору літературних новинок.

Відвідав форум і Президент України Володимир Зеленський. Про цей візит Василь Карп’юк, письменник і співзасновник видавництва «Дискурс», каже, що відвідини насправді нікого не вразили. «Президент прийшов на другий день фестивалю, пройшов повз два стенди з дитячими книжками і вийшов через аварійний вихід. Таке от спілкування з книгою, видавцями і читачами.

А в порядку висновку можна сказати, що насправді ми мало споживаємо вітаміну КН, тобто книг. А цей вітамін дуже корисний для мозку, думання та аналізування. Й дуже хотілося б, щоб справді закінчилася «епоха бідності» й українці почали більше читати. Але наразі уваги більшості вистачає лише на телевізор. А від Президента Зеленського що ми хотіти? Зважаючи, що він уперше потрапив на «Книжковий Арсенал», то й так добре протримався — сюжет для телебачення зняли, дитячі книжки купив. Дорослих, мабуть, не брав, щоб раптом не купити якоїсь «крамоли». Та й українською він тільки вчиться говорити. А сюжет у соц мережах вже є. У ньому він каже, що кожен українець має прочитати «Кобзар» і Конституцію». Та, на жаль, Основного закону України на книжковому форумі не було, адже юридичних видавців туди навіть не запросили. Організатори фестивалю зробили висновок, що юридична книга — це специфічна книга, вона не для широкого читача. Та, гадаємо, в наступному році з розумінням цінності юридичної книги щось зміниться на краще.

Лесь КУРІННИЙ, 
оглядач, спеціально для ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути