Connect with us

Події

Вища рада правосуддя 2.0: як суспільству варто оцінювати роботу нового складу ВРП?

Опубліковано

Галина Чижик,
експертка Центру протидії корупції,
координаторка Громадської ради
доброчесності (2016–2018 рр.)

Як відомо, 11–12 січня в Києві відбувся з’їзд суддів, який обрав 8 нових членів Вищої ради правосуддя. Найгірший сценарій, за якого обрання членів ВРП було б провалено і про який ми писали в грудні, не справдився: судді таки спромоглися заповнити всі свої вакантні посади та розблокували роботу цього конституційного органу. Зазначимо, що Вища рада правосуддя, ключовий суддівський орган, не працювала від початку повномасштабного російського вторгнення, бо більшість її членів добровільно звільнилися, не бажаючи проходити перевірки в межах розпочатої в кінці 2021 року судової реформи. Таким чином, очищення ради відбулося навіть швидше й ефективніше, ніж планувалося спочатку.

На сьогодні у Вищій раді правосуддя працює 15 членів з 21. Ще четверо нових членів за квотою з’їзду прокурорів, юридичних вишів, а також Президента, призначать орієнтовно навесні. Однак суддівська більшість у ВРП вже сформована, тож це дозволяє нам оцінити проміжні результати реформи та зафіксувати очікування суспільства від роботи оновленого складу Вищої ради правосуддя.

Стара–нова ВРП

У 2022 році склад ради оновився на 80%. За винятком голови Верховного Суду Всеволода Князєва, який входить до її складу за посадою, лише троє членів ВРП були обрані/призначені до судової реформи. Подібне перезавантаження, як пригадується, ми спостерігали одразу після Революції Гідності.

Читайте також: Збільшити посадові оклади в судах закликає ВРП

На жаль, тоді все обмежилося лише зміною прізвищ та показовим перейменуванням Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя, наче цього було достатньо, аби політично залежний орган перестав діяти за вказівками та покривати негідних суддів.

У реформі, яка стартувала в 2021 році, ставка була зроблена на відбір незалежних та доброчесних фахівців до ВРП. Чи вдалось цього досягти? Цього разу ключову роль у відборі майбутніх членів Вищої ради правосуддя відіграла Етична рада – незалежний орган, який складається з трьох українських суддів та трьох іноземних експертів. Чи не найважливішим етапом відбору стали співбесіди із кандидатами. На жаль, з початком війни Етична рада вирішила припинити трансляцію співбесід, позбавивши громадськість та журналістів єдиної можливості стежити за процесом. Тож ми не знаємо, ані чи звучали там сумніви щодо доброчесності окремих кандидатів, ані чи кандидати спростували їх. Також ми не бачимо обґрунтування в рішеннях Етичної ради щодо рекомендованих кандидатів, тож не розуміємо, якими міркуваннями керувались її члени.

Вперше за історію усіх попередніх доборів більшість сумнівних кандидатів не дійшли до фінального етапу – їх або не рекомендувала Етична рада, або, побоюючись негативного рішення, вони знялися самі. Це не було б можливим, якби не участь міжнародних експертів у процесі та права вирішального голосу в них. Водночас для нас стало прикрою несподіванкою рішення Етичної ради щодо судді-викривачки Лариси Гольник, яку визнали «недоброчесною». Це рішення засвідчило, що основна перевага залучених міжнародних експертів – їхня непричетність до локального контексту – виявилася й їхнім основним недоліком. У 2015 році суддя Гольник не лише відмовилась за хабар ухвалити рішення на користь мера Полтави Олександра Мамая, але й подала заяву про злочин, задокументувала його, добилася тюремного вироку для посередника й дотепер бореться за покарання Мамая. Після цього вона на роки стала об’єктом переслідувань та цькувань з боку голови суду Струкова та судової системи.

У 2017 році на суддю Гольник було скоєно фізичний напад. Вона не здалася, а продовжила боротьбу, публічно викривала ганебні явища у судовій системі та боролася за права викривачів і судову реформу. Разом із тим чи не вперше реформа дала реальний шанс незалежним експертам з-поза системи. Водночас остаточні висновки про те, чи справді відбулося оновлення Вищої ради правосуддя, робити все ще зарано. Це покажуть майбутні рішення органу. Зрештою, саме для зміни їхньої практики, а не облич, Україна проводить реформу.

Читайте також: У ВРП з’явилася служба дисциплінарних інспекторів

Автомайдан, Фундація DEJURE та Центр протидії корупції виокремили такі ключові критерії для оцінки успішності реформи:

  • призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії судді України (ВККСУ);
  • співпраця з громадськістю;
  • рішення щодо суддів ОАСК та позиція щодо суддів Майдану;
  • відкритість і прозорість роботи та ухвалення рішень;
  • унормування дисциплінарної практики.

Агенти змін у Вищій кваліфікаційній комісії суддів

Напевно, найважливіше рішення нової ВРП – це призначення нового складу Вищої кваліфкомісії суддів. Остання, як відомо, має відібрати 2 500–3 000 нових суддів на місця, які вже вакантні або стануть вакантними в найближчому майбутньому. Від того, хто буде в складі ВККСУ, залежатиме, чи зміниться судова система назавжди, чи, навпаки, законсервується на десятиліття. Зараз триває конкурс, за результатами якого Конкурсна комісія запропонує на розгляд ВРП 32 кандидати на 16 вакантних посад, або менше, якщо гідних кандидатів виявиться недостатньо.

У свою чергу, Вища рада правосуддя має запропонувати чіткі та прозорі критерії обрання членів ВККСУ та призначити найкращих, доброчесність яких поза сумнівом і які є агентами змін. Якщо ж відбір буде непрозорим та незрозумілим суспільству і якщо з 32-х фіналістів будуть вибрані здебільшого прибічники статус кво – це буде потужним сигналом, що цю ВРП теперішній стан справ у судовій системі влаштовує й змінювати нічого вона не збирається.

Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти…

Попередній склад Вищої ради правосуддя записав громадськість, яка бореться проти корупції в судовій владі та захищає незалежних суддів, у вороги, а Громадську раду доброчесності просто ігнорував. Це зрозуміло: орган, який одноголосно голосує проти навіть тимчасового відсторонення суддів ОАСК на час слідства в справі «плівок Вовка», закриває очі на очевидні порушення суддів чи переслідує суддів-викривачів, не міг вчинити інакше.

Якщо ж у нового складу ВРП цілі інші, то ця політика також має змінитися. Очевидно, що громадські організації, журналісти та інші небайдужі громадяни не є ворогами судовій владі. Більше того, саме вони працюють на те, щоб судді були максимально незалежними, спроможними й могли протистояти незаконним впливам. Для будь-якої державної інституції, яка переслідує такі ж цілі, громадськість є природним союзником. Тому, дійсно, нова ВРП має бути максимально відкритою як до співпраці з представниками громадянського суспільства, так і до конструктивної критики з їхнього боку, яка допомагає новому органу ставати кращим.

Судді ОАСК як лакмусовий папір для нової ВРП

Скандальний Окружний адмінсуд Києва, що відомо, ліквідували в грудні минулого року. Але Вовк, Аблов, Санін, Погрібніченко, Качур та інші судді досі лишаються в системі, продовжують отримувати зарплату та плекають надію на повернення до влади. Поставити крапку в їх безславній кар’єрі має саме новий склад Вищої ради правосуддя.

Нагадаємо, що покривання суддів ОАСК і стало однією з головних причин перезавантаження ВРП. У минулому орган не спромігся навіть відсторонити суддів від роботи на час розслідування кримінальної справи, а розгляд дисциплінарних скарг на суддів всіляко затягували та уникали серйозних санкцій. Тож зараз ВРП мала б продемонструвати принциповість та розглянути питання щодо суддів ОАСК одними з перших. Усі факти негідної поведінки цих служителів Феміди, зафіксовані на плівках НАБУ, мають отримати оцінку від членів ВРП незалежно від результатів кримінального провадження, аби суддівська спільнота розуміла, що така поведінка є неприпустимою та безумовно каратиметься у майбутньому. Ми впевнені, що судді спробують уникнути покарання, стверджуючи, що минули строки притягнення їх до відповідальності. Однак закон вказує, що строк зупиняється з моменту подачі скарги до ВРП, незалежно від того, чи мала право вона їх розглядати. Тож строки не минули і ВРП має можливість дати належну оцінку діям Вовка і компанії.

Тестом для нової ВРП буде і справа судді Верховного Суду Ольги Ступак. Вона стала суддею Верховного Суду завдяки відвертій брехні щодо джерел придбання елітного автомобіля BMW Х5, а також будинка площею 380 кв. м під Києвом, який, начебто, купила її свекруха. Попри ці факти, спочатку ВККСУ та ВРП рекомендували Ступак до Верховного Суду, а після її призначення Вища рада правосуддя продовжила покривати суддю в дисциплінарних провадженнях.

Назвати брехню брехнею та покарати суддю – справа честі для нового складу ВРП та особисто її голови Григорія Усика, який останні роки працював зі Ступак в одному суді. Так само важливо почути позицію Вищої ради правосуддя щодо суддів Майдану. Напередодні дев’ятої річниці розстрілів на Майдані нам досі нема що сказати родинам загиблих героїв, які чекають на справедливість. Судді, які забороняли мирні зібрання, карали автомайданівців за поїздки до Межигір’я та кидали протестувальників за ґрати, отримали індульгенцію від попередньої ВРП. Тестом на цінності нового складу стане їх позиція щодо ролі суддів у спробах придушити протести та переслідуванні активістів. І відсутність позиції – тут теж позиція. Врешті-решт, ВРП мала б почати боротьбу із суддівськими схемами, як-то відмазування п’яних водіїв, маніпуляції з авторозподілом справ, переписування рішень шляхом виправлення описок, узурпація посад голів судів тощо.

Відкритість реальна, а не декларативна

Довіра до Вищої ради правосуддя та її рішень великою мірою залежатиме від того, наскільки відкрито та прозоро працює орган. В минулому ВРП пробувала транслювати онлайн усі засідання, однак закрила їх у 2019 році. Приховування поіменних результатів голосування було сталою практикою. З початком війни ситуація стала ще гіршою, адже ВРП закрила доступ до усіх своїх актів, навіть тих, які до 24 лютого були у відкритому доступі.

Ми не розуміємо, яким чином закриття доступу до рішень ВРП допомагає боротися з ворогом, але добре усвідомлюємо, що ховати неякісні та немотивовані рішення, прикриваючись національною безпекою, дуже зручно. Так само зручно прикриватися колективною безвідповідальністю, приховуючи поіменні результати голосування за кожне рішення.

Щонайменший натяк на непрозорість поховає будь-яку довіру до нового складу ВРП та її рішень, навіть якщо такі рішення будуть законними та справедливими. Тож ми очікуємо, що Вища рада правосуддя забезпечить реальну, а не декларативну відкритість у роботі, яка виявиться у відновленні доступу до усіх рішень та актів органу, забезпеченні відкритості та трансляції усіх засідань, здійсненні відкритих голосувань з оприлюдненням поіменних результатів.

Нова якість дисциплінарних проваджень

Розгляд дисциплінарних скарг та притягнення до відповідальності суддів є чи не найголовнішим та найбільш трудоємким завданням Вищої ради правосуддя. Наразі ця функція не здійснюється: реформа передбачає створення самостійної служби дисциплінарних інспекторів у апараті ВРП, до яких перейде частина роботи на перших етапах розгляду дисциплінарних скарг. Нових інспекторів мають відібрати на конкурсі. Допоки такі конкурси не відбудуться, рада взагалі не може розглядати будь-які дисциплінарні справи. Тож дуже важливо, аби на посади дисциплінарних інспекторів обрали чесних та незалежних фахівців.

Конкурс, за який відповідальна ВРП, має бути прозорим, а забезпечити довіру до результатів допоможе залучення Громадської ради доброчесності до відбору та оцінки кандидатів. Вища рада правосуддя також має встановити пріоритетність розгляду дисциплінарних скарг та унеможливити маніпуляції з черговістю, створити систему, яка дозволяє відстежувати етапи розгляду скарг від їх надходження до ухвалення фінального рішення за прикладом судових справ.

Інше важливе завдання, яке стоїть перед новим складом ВРП – це систематизація та уніфікація дисциплінарної практики, що забезпечить сталість, зрозумілість та передбачуваність рішень у дисциплінарних справах.

* * *

Звісно, для оцінки Вищої ради правосуддя важливі й інші показники: ставлення до реформ у судовій сфері, рівень цифровізації, виконання антикорупційної програми, удосконалення наявних процедур і багато інших. За цим усім суспільство зможе спостерігати фактично в режимі реального часу й визначитися – чи дала реальні успіхи реформа, чи так і залишилася на папері? Це безпосередньо впливатиме і на рішення щодо подальших реформ. Якщо оновлена ВРП справиться в цілому з викликами, які перед нею стоять, залишиться доробити низку важливих, але дрібніших речей, і трансформацію судової системи можна буде вважати завершеною. Якщо ж робота оновленого складу бажаного результату не принесе, доведеться застосовувати інші, ще рішучіші заходи, аби побудувати в Україні справедливий суд. Іншого шляху немає: незалежні та доброчесні суди – абсолютна необхідність як для побудови спроможної держави, так і для нашого вступу до ЄС, що є безумовним пріоритетом народу України та її політичного керівництва.

Співавтори:
Михайло Жернаков (Фундація DEJURE),
Катерина Бутко (Автомайдан)

Джерело: Юридичний вісник України

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2024
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.