Події
Як реформувати державні та комунальні підприємства, або Чим має бути замінений ГК України?
Суддя Верховного Суду в Касаційному господарському суді Олена Кібенко та судді ВС у Касаційному цивільному суді Дмитро Гудима і Василь Крат взяли участь у круглому столі, долучившись до обговорення проекту Закону «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» (реєстр. № 6013 від 9 вересня 2021 року).
Висловлюючи свою позицію з цього приводу, Олена Кібенко зазначила, що ще в 2006 році у своїй докторській дисертації акцентувала на важливості комплексної реформи юридичних осіб, зокрема відмови від архаїчних організаційно-правових форм радянського періоду. Вона зазначала, що по суті форма державного підприємства дуже наблизилася до господарського товариства, отримавши схожі структуру управління, обмеження тощо. Тобто було визнано, що держава є звичайним власником корпоративних прав і повинна мати рівні умови з іншими такими власниками. Суддя зауважила, що несправедливо захищати майно держави окремим способом, аніж майно фізичних і юридичних осіб. Тому логічно врегулювати діяльність усіх юридичних осіб однаково, незалежно від їх власників.
Доповідачка також наголосила, що сутність виокремлення організаційно-правової форми юридичної особи полягає в тому, що інша особа, яка вступає з нею у відносини, має розуміти специфіку функціонування такої юридичної особи. Зараз державні й приватні підприємства настільки наблизилися за всіма параметрами до господарських товариств, що, по суті, немає необхідності їх розмежовувати. Просто, наприклад, до назви АТ можна додавати, що воно державне.
Це важливо з практичної точки зору, при цьому О. Кібенко звернула увагу на постанову Великої Палати ВС, в якій зроблено висновок, що немає такої організаційної форми юридичної особи, як приватне підприємство, натомість ПП – це господарське товариство. Наведена постанова викликала багато дискусій, але підхід, що є чітке регулювання щодо господарських товариств, яке застосовується до ПП, зрештою був сприйнятий. Цей висновок розвинутий у постановах КГС ВС, зокрема в одній із постанов колегія суддів вказала, що такої окремої організаційно-правової форми, як державне підприємство, не існує, а тому акціонерне товариство, 100 % акцій якого належать державі, – державне підприємство. Правильною, вважає суддя, є уніфікація організаційно-правових форм юридичних осіб у законодавстві.
Доповідачка також відзначила важливість реформи системи юридичних осіб. У нинішній воєнний час і для післявоєнного відновлення Україна дуже потребує коштів іноземних інвесторів. Наша економіка наразі не забезпечує потреби бюджету, 50 % – це допомога наших західних партнерів. А для них важливо вкладати кошти в ті структури, які є зрозумілими в усьому світі – такі, як АТ і ТОВ. Як на думку О. Кібенко, наразі діяльність АТ і ТОВ врегульована відносно новими законами, які значні за обсягом та ухвалені відповідно до ключових директив ЄС у галузі корпоративного права. Показовим є новий Закон України «Про акціонерні товариства» 2022 року, який значний за обсягом – 137 статей, врегульовує всі аспекти діяльності АТ й містить сучасні стандарти належного корпоративного управління. Тоді як регулювання діяльності державних і комунальних підприємств уже багато років лишається фрагментарним та неповним – відповідні правові норми розпорошені по різних законах: ГК України (містить лише декілька невеличких статей), Закон «Про управління об’єктами державної власності» та ін.
Із погляду судді, сучасні стандарти корпоративного управління, звісно, не є та й не можуть бути тотальним запобіжником від корупції, як і демократія, яка має свої недоліки. Втім світ поки що не винайшов нічого ліпшого. Вказане є додатковим аргументом на користь необхідності корпоратизації державних і комунальних підприємств та поступової відмови від цих організаційно-правових форм, які, по суті, є рудиментом радянського часу.
У свою чергу Василь Крат вказав, що прийняття законопроекту навряд чи вплине негативно на судову практику. «Чи впливає інституційний вибір – як будуть організовуватися юридичні особи – на напрацювання судової практики? Вочевидь ні. Це – цивілізаційний вибір країни», – сказав він, додавши, що зменшення кількості юридичних осіб та приведення їх до одного загальнозрозумілого знаменника, навпаки, зумовлюватиме те, що як їх участь у цивільному обороті, так і судова практика стануть більш передбачуваними. Очевидно, що з конструкцією юридичної особи існує значна кількість проблем, які мають як матеріально-правовий, так і процесуальний прояв (наприклад, представництво та самопредставництво).
Доповідач також запропонував поміркувати над пропозицією від учасників дискусії оперувати конструкцією приватних і публічних юридичних осіб. Він звернув увагу на те, що ще в 1925 році професор Лащенко Р. М. (Лащенко Р. Цивільне право: ч. 1: Вступ. Загальна частина. Річеве право. Виняткове право. Подєбради, 1925) вже пропонував саме так глобально розмежовувати юридичні особи. Зупинився суддя й на темі про речові права в контексті дискусії щодо права ДП на майно (господарського відання, оперативного управління тощо), вказавши на важливість ширшого питання: чи відкритий у нас перелік речових прав (numerus apertus), чи все ж таки закритий (numerus clausus)? Тобто чи можемо ми конструювати якісь речові права, не передбачені в ЦК України? У європейських правопорядках ця дискусія триває досить давно.
Підготував Артем Бондаренко,
спеціально для ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України
