Застосування касаційних фільтрів: наявні проблеми

Протягом тижня — з 21 по 25 січня — у Верховному Суді відбулися зустрічі суддів касаційних судів та Великої Палати ВС з експертами проекту Twinning «Посилення інституційної спроможності Верховного Суду у сфері захисту прав людини на національному рівні» Вінфрідом Шубертом, Альфредом Рене Ван Дер Вінкелем, Георгом Кодеком та Яутріте Бріеде. Їх темою стало обговорення питань, пов’язаних із застосуванням касаційних фільтрів в судочинстві України та країн Європи.

На сьогодні суддів Верховного Суду хвилюють такі спільні для всіх юрисдикцій основні проблеми, як неможливість застосовування повною мірою касаційних фільтрів, що, відповідно, впливає на кількість справ, які надходять до ВС, та неправильне сприйняття громадянами функцій касаційної інстанції. В європейських країнах подати справу до касаційного суду значно складніше ніж в Україні, адже там існують чіткі процедури, без яких неможливо це зробити. Екс- голова Земельного конституційного суду Федеративної Республіки Німеччини Вінфрід Шуберт пояснив, що, наприклад, у Німеччині для того, аби звернутися до наступної судової інстанції, необхідно отримати дозвіл попередньої. Тому на кожному рівні існують фільтри, які допускають до розгляду лише обмежену кількість справ. Позивач має довести, що справа суспільно важлива, а її розгляд буде корисним для всієї правової системи, а не лише в конкретному випадку.

В Україні учасники процесу звикли, що будь-які справи можуть бути переглянуті в касаційному порядку, як було до зміни процесуальних кодексів, а процесуальні фільтри вони сприймають як обмеження свого права на доступ до суду. Це призводить до суттєвого перевантаження Верховного Суду. Так, за 2018 рік він розглянув понад 80 тисяч справ.

У Німеччині касаційні суди в середньому розглядають лише близько 10 % справ, що надходять до них, а в інших випадках відмовляють у перегляді. А за словами голови Апеляційного суду Арнем-Леуварден Королівства Нідерландів Альфреда Рене Ван Дер Вінкеля, в Голландії лише 4 % справ, котрі розглядаються в країні, доходять до касаційного суду. Такий результат досягається лише за допомогою системи жорстких фільтрів, яка необхідна й українському Верховному Суду.

Суддя Конституційного Суду Австрійської Республіки, професор кафедри цивільного та господарського права Віденської школи економіки та бізнесу Георг Кодек переконаний, що без введення нових інструментів неможливо буде зменшити кількість справ, які надходять до ВС, а отже, навантаження на суддів залишатиметься надмірно великим.

Після внесення змін до процесуальних кодексів України з’явилися певні обмеження. Наприклад, судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню. Однак у цьому випадку позивачі часто посилаються на те, що справа має для них виняткове значення, й суд повинен розглянути. Тому навіть після впровадження певних фільтрів навантаження на ВС майже не змінилося.

На думку суддів Верховного Суду, без законодавчих змін важко змінити ситуацію через низку факторів. Одним із них є неготовність суспільства отримати відмову касаційного суду розглянути певну справу. Нерідко після цього суддів намагаються притягнути до дисциплінарної відповідальності, навіть якщо вони діяли в межах закону. Таким чином, постійно відбувається тиск на суддю. Натомість їхні європейські колеги можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності лише в окремих випадках, і жоден із них не пов’язаний із відмовою у розгляді справи. Наприклад, німецьке законодавство навіть не зобов’язує суддів пояснювати причини відмови і громадяни про це знають.

Фактором тиску також можна вважати те, що суддя в критично малі строки має вирішити, чи приймати справу до розгляду. А враховуючи кількість справ, які щоденно надходять до ВС, судді можуть виділити на ознайомлення зі справою обмежену кількість часу. Крім того, сторони часто наполягають на усному слуханні справи в засіданні, хоча значно швидше було б провести письмовий розгляд. Враховуючи велике навантаження, Верховний Суд зазвичай має можливість заслухати учасників не більш як по 5—10 хвилин. Оскільки йдеться про правильність застосування норм права, а не про встановлення фактів чи переоцінку доказів, то достатнім є ознайомлення суддів з матеріалами справи, адже в касаційній скарзі та поясненнях до неї кожен з учасників детально, без жодних обмежень, може викласти свої аргументи. Відтак необхідності заслуховувати учасників справи немає.

У Нідерландах такої проблеми не існує — усі справи в касаційних судах завжди розглядаються письмово, лише в окремих виключних випадках, на вимогу сторони, — усно. За останні десять років було лише декілька таких справ.

В Україні намагаються шукати інші методи для зменшення кількості справ, які подаються до касаційної інстанції. Наприклад, розглядаються зразкові справи, використання яких сприятиме єдності судової практики у вирішенні тих чи інших питань. Крім того, останнім часом дедалі частіше застосовують інститут примирення сторін, який дає змогу повністю або частково врегулювати спір на підставі взаємних поступок до винесення судового рішення.

На думку європейських експертів, задля зменшення загального навантаження на судову систему України необхідно вдосконалити роботу та ввести систему фільтрів не лише у Верховному Суді, а й у судах першої та апеляційної інстанцій.

Підготував Ілля МОРОЗ, спеціально для ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути