Злочинність кризового типу – це наше сьогодення

Будь-який аналіз причин і умов злочинності багато в чому є науковим дослідженням. Але в елементарній формі він може проводитися і за умов практичної діяльності, надаючи цінну інформацію, важливу, зокрема, для організації цілеспрямованої роботи із запобігання злочинним проявам, порушенням закону, стриманню кримінальних настроїв у суспільстві.

Такий аналіз причин і умов злочинності, як правило, пов’язаний зі значними витратами часу, залученням великого обсягу інформації, матеріальних та інших ресурсів. Тому важливо правильно визначитися з дійсними потребами та строками проведення подібного аналізу в практичних умовах. Потреба в ньому виникає за умови тривалого погіршення кримінологічної обстановки та зростання значення показників злочинності, попри здійснювані заходи протидії, а також за потреби розробки довго строкового плану (програми) діяльності із запобігання та протидії злочинності. Водночас слід зазначити, що практичний аналіз протидії злочинності в Україні, проведений Олексієм Баганцем і презентований нещодавно, заслуговує на пильну увагу як фахівців, так і науковців. Наразі варто означити основні наслідки такого аналізу і визначення якісних характеристик злочинності в державі протягом останніх декількох років. Зазначимо й те, що результати дослідження було презентовано на засіданні профільної робочої групи Світового конгресу українських юристів за участю Валерія Карпунцова, Ігоря Луценка, Марини Ставнійчук, Василя Фаринника, Михайла Цимбалюка, Володимира Бойка, Віктора Ковальського та інших відомих юристів.

Загалом кількісні параметри злочинності мало що дають, хіба що підкреслюють слабкість протидії цьому явищу. У свою чергу, кількісний вал злочинів лише підкреслює те, що масовий прояв деструктивності в соціальній поведінці людей стає повсякденним щодо передбачених кримінальним законом діянь, вчинених на конкретній території або в складі певних соціальних груп протягом певного відрізку часу. Як випливає з аналізу, структура злочинів підкреслює взаємодію всередині кримінальної системи між злочинами, наприклад, між хуліганством і злочинними діяннями, між кримінальним обігом зброї і насильством, між вживанням наркотиків і крадіжками, між сімейними негараздами й убивствами на побутовому ґрунті, між вживанням алкоголю і вчиненням злочинів з особливою жорстокістю тощо. При цьому дослідниками зазначається, що саме після ліквідації спеціальних підрозділів МВС по боротьбі з оргзлочинністю та фактичного припинення дії Закону «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинінстю» повністю втрачені всі результативні методики і навики документування діяльності організованих злочинних груп (далі — ОЗГ). У державі ніби забули або навіть навмисно відкинули методи організації роботи по збору, перевірці й оцінці доказів винуватості підозрюваних і обвинувачених у таких надзвичайно складних у розкритті та, тим більше, доказуванні кримінальних правопорушеннях.

Замість цього наші нинішні «реформовані» правоохоронні органи в своїй практичній діяльності по боротьбі з організованою злочинністю (особливо це проявляється при складанні підозр й обвинувальних актів) масово використовують припущення та відверті фантазії про обставини вчинення злочинів у складі ОЗГ, які в суді цілком очікувано не знаходять свого об’єктивного підтвердження. Як ідеться в досліджені, про підозру у вчиненні цих злочинів у 2018 році повідомлено 1 233 особам, з яких стосовно лише 219-ти обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а до суду направлено всього 314 обвинувальних актів у провадженнях даної категорії, що виглядає надто скромно.

Треба також нагадати, що об’єктивним показником позитивної діяльності правоохоронних органів по боротьбі з організованою злочинністю є не стільки кількість винесених підозр чи навіть направлених до суду обвинувальних актів з такою кваліфікацією злочинів, а результати судового розгляду, де б за обвинувальним вироком суду підтвердився факт вчинення кримінального правопорушення саме в складі ОЗГ. Обвинувальні вироки судами постановлено у 137 провадженнях про злочини, вчинені ОЗГ. Із усіх їх у 62-х, тобто майже половині, винесені без проведення судового розслідування, а ними лише були затверджені угоди про визнання винуватості, тобто викладені в цих обвинувальних актах судом не перевірялися докази про вчинення обвинуваченими злочинів в складі ОЗГ. Із цього випливає, що боротьба з організованою злочинністю є умовною. І тому, виходячи з цього дослідження, зовсім не дивно, що, за даними Всесвітнього економічного форуму, у 2017—2018 роках Україна увійшла до переліку країн з найвищим рівнем організованої злочинності і посідає 113 місце з 137, опинившись поруч із державами Південної Америки та Африки.

На ще більш низькому рівні є протидія корупції, коли про проблему більше говорять, ніж її вирішують. Великі витрати, які вкладає держава й вітчизняні платники податків у спеціалізовані органи, на жаль, не виправдовують себе. Корупція перемагає на даному відрізку часу і державу, і суспільство. Тому потрібно вибудовувати ефективні плани протидії злочинності, а не витрачати шалені кошти на «дорогах» правоохоронців та спецпрокурорів. Держава, що знаходиться в кризовому транзитивному стані, повинна активно протидіяти правопорушенням, що мають усі якості злочинності нового кризового типу.

Лесь КУРІННИЙ,
спеціально для ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути