Судова практика
Апеляційне оскарження ухвали суду про призначення експертизи не є поважною причиною неявки відповідача до експертної установи
4 грудня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 583/1549/21 залишив без задоволення касаційну скаргу відповідачки, яка посилалася на поважність причин її неявки для проведення експертизи.
Чоловік звернувся до суду з позовом про встановлення факту батьківства у зв’язку з тим, що у свідоцтві про народження дитини відомості про батька вказані за вказівкою матері, а факт його батьківства відносно дочки не встановлений.
Незважаючи на факт спільного проживання та фактичне визнання батьківства, він не зміг зареєструвати дитину на своє ім’я, оскільки не перебував із матір’ю дитини у зареєстрованому шлюбі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, урахував неодноразову неявку відповідачки як прийомної матері дитини до експертної установи разом з дитиною для відібрання зразків для проведення генетичної експертизи, у зв’язку з чим експертиза не була проведена. Суди вирішили, що неявка відповідачки разом із дитиною до експертної установи для відібрання зразків біологічного матеріалу свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про встановлення батьківства.
У касаційній скарзі відповідачка зазначала, що, надаючи оцінку доводам позивача щодо наслідків неявки відповідачки із дитиною для проведення генетичної експертизи, суд безпідставно не узяв до уваги поважність причин такої неявки, чим порушив норми процесуального права.
Верховний Суд вказав, що питання походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, суд може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Оскільки відповідачка неодноразово ухилилась від явки до експертної установи, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення відбору необхідних зразків, зважаючи на те, яке доказове значення має проведення судової генетичної експертизи по даній справі, та беручи до уваги, що іншим способом неможливо встановити біологічне походження дитини від батька, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивач є біологічним батьком дитини.
Верховний Суд погодився із висновками судів про те, що нез’явлення відповідачки разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи протягом близько трьох років свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про те, що саме він є батьком малолітньої.
При цьому судом першої інстанції вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судової генетичної експертизи та забезпечення участі відповідачки разом із дитиною у її проведенні.
Разом із тим, суди установили, що не з’явившись до експертної установи одинадцять разів, відповідачка надала докази про поважність причин неявки лише на п’ять визначених експертом дат. Водночас суди обґрунтовано констатували, що апеляційне оскарження ухвали суду про призначення експертизи не є поважною причиною неявки відповідачки до експертної установи.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
