Судова практика
Арешт земельної ділянки як вид забезпечення позову не є співмірним із позовними вимогами про визнання недійсним договору її купівлі-продажу
10 листопада 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 361/6799/14-ц скасував рішення судів, які задовольнили заяву про забезпечення позову.
Особа звернулася з позовом про скасування державного акту про право власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Також подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку.
Ухвалою міськрайонного суду, залишеною без змін постановою апеляційного суду, заяву задоволено.
Розглянувши касаційну скаргу відповідача, Верховний Суд вказав, що забезпечення позову по суті – це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Читайте також: Накладення арешту на право оренди земельної ділянки може бути застосоване щодо власника ділянки, а не боржника-орендаря
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 р. по справі № 381/4019/18 вказано, що «… співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 р. по справі № 914/1570/20 вказано, що «…важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Читайте також: За відсутності технічної можливості поділу земельної ділянки спадкоємець може вимагати грошову компенсацію своєї спадкової частини
У цій справі суди застосували такий захід забезпечення позову як арешт земельної ділянки. При задоволенні заяви про забезпечення позову суди вважали, що даний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами і забезпечить їх виконання та ефективне поновлення прав позивача, але не звернули увагу на те, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі, зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Позивачкою заявлено вимоги про скасування державного акту про право власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Рішення суду на наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Отже, Верховний Суд скасував судові рішення та відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Підготував Леонід Лазебний
