Судова практика
Автор сценарію до кінофільму не є власником майнових прав на цей твір, тому створення поштової марки на основі фрагменту фільму не порушує його авторських прав
5 серпня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/13278/16-ц залишив без задоволення касаційну скаргу позивача, який не довів авторство щодо окремої складової частини твору (персонаж).
Автор сценарію та режисер-постановник кінофільму звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрпошта» про захист авторських прав та стягнення компенсації, посилаючись на те, що один із персонажів кінофільму знайшов відображення на поштовій марці. При цьому зображення відтворює фрагмент з кінофільму, а авторський договір з ПАТ уклав художник, який створив зображення.
Позивач зазначив, що персонаж є окремим, самостійним від кінофільму, твором, творчим задумом, що був ним втілений як режисером-постановником (ст. 483 ЦК Української РСР, Рекомендації Державної служби інтелектуальної власності щодо правової охорони та захисту в сучасних умовах аудіовізуальних творів, створених за радянських часів), але він не надавав дозволу на використання цього персонажу та фрагменту з кінофільму за участю цього персонажу.
Читайте також: Як не стати відповідачем у суді в справі про захист авторського права на твір?
Рішенням районного суду позов задоволено частково. Апеляційним судом рішення скасовано та ухвалено нове – про відмову у позові з посиланням на те, що позивач не є власником майнових прав на аудіовізуальний твір в цілому та не довів авторство на окрему складову частину твору (персонаж).
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що з моменту прийняття Закону України «Про авторське право і суміжні права», права та обов’язки, що виникали після набрання ним чинності, підлягали врегулюванню відповідно до його положень, а якщо були такі, що суперечать цьому закону, то вони не застосовувалися. У зв`язку із цим положення ЦК Української РСР не підлягають застосуванню для вирішення спору, який виник у зв`язку із введенням в обіг поштової марки.
Правовий, змістовний та логічний аналіз ст. 17 зазначеного закону свідчить, що виключне майнове право на твір, а відтак і на його частини, належить організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору. За авторами ж, які створили власний твір, що став складовою частиною аудіовізуального твору, зберігається авторське право кожного на свій твір, тобто і відповідне майнове право з усіма супутніми йому властивостями, якщо про інше не вказано у договорі з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору.
Читайте також: Надання автором своїх неопублікованих творів третій особі для ознайомлення не свідчить про дозвіл на їх використання
Аудіовізуальний твір, зокрема кінофільм, є поєднанням інших творів (сценарію, музичних творів, малюнків тощо), для його створення можуть використовуватись вже готові такі окремі елементи або створені спеціально. При цьому об’єктом авторського права може виступати аудіовізуальний твір як єдине ціле або ж його окремі елементи. Проте самостійними об`єктами авторського права в такому творі можуть бути інші твори, які увійшли складовою частиною до цього аудіовізуального твору. Автор кожної частини аудіовізуального твору зберігає авторське право на свою частину.
Частина твору в контексті обставин цієї справи є охороноздатною, якщо вона може використовуватися самостійно, є результатом творчої діяльності автора і є оригінальною.
Читайте також: Правова позиція Суду ЄС щодо відповідальності веб-ресурсів за порушення авторського права
Отже, як встановив ВС, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що сама по собі та обставина, що позивач є режисером-постановником та автором сценарію (у співавторстві з іншою особою) не дає підстав для висновку, що саме позивачу належить авторство щодо персонажу, втіленого у аудіовізуальному творі акторкою, та цей персонаж є результатом творчої діяльності позивача, його творчим задумом. Відтак відсутні підстави уважати, що частина твору, а саме цей персонаж, в контексті обставин цієї справи підлягає правовій охороні та є охороноздатним.
Надаючи правову оцінку висновкам експертів в сукупності з іншими доказами у справі, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що є установленим факт створення поштової марки на основі фрагменту аудіовізуального твору кінофільму, однак позивач не є власником майнових прав на аудіовізуальний твір в цілому, не довів авторство на окрему складову частину твору (персонаж), що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Підготував Леонід Лазебний
