Судова практика
Банківська операція з повернення вкладнику грошових коштів банківського вкладу не є правочином, а тому не може бути визнана нікчемною
10 серпня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 752/3095/17 відмовив у задоволенні касаційної скарги банку, який доводив, що банківський платіж є правочином.
Банк звернувся до суду з позовом до особи про застосування наслідків нікчемності правочину у процедурі ліквідації банку. Позовні вимоги обґрунтував тим, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення розпочати процедуру ліквідації банку строком на 1 рік з 16 жовтня 2014 р. до 16 жовтня 2015 р. включно, згодом строк продовжено ще на 2 роки до 16 жовтня 2017 р. включно.
На виконання вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду проведено перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За результатами зазначеної перевірки виявлено нікчемність дострокової видачі грошових коштів відповідачу, які за домовленістю з відповідачем перебували у кредитній заставі позичальника – Товариства з обмеженою відповідальністю у кредитора – банку (позивача).
Заочним рішенням районного суду позов задоволено з тих мотивів, що спеціальним законом у спірних правовідносинах, який встановлює нікчемність правочину, вчиненого сторонами щодо видачі банком відповідачу депозитних вкладів, є норми ч. 2, п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Апеляційним судом заочне рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що нікчемним може бути визнаний лише правочин (договір), а не окрема дія (подія), якою у спірних правовідносинах є банківська операція з повернення депозитних вкладів, яка була вчинена відповідно до договірних відносин, а тому ця окрема банківська операція не може бути визнана нікчемною відповідно до вимог закону.
У касаційній скарзі банк зазначав, що висновки апеляційного суду суперечать положенням ст. 202 ЦК України, відповідно до якої, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Верховний Суд вказав, що у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов’язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління від 12 листопада 2003 р. № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку, оскільки окрема банківська операція (платіж) щодо повернення (перерахування) вкладнику грошових коштів банківського вкладу не є правочином.
Підготував Леонід Лазебний
