Connect with us

Судова практика

Чи припиняє іпотеку сплив строків за основним зобов’язанням?

Дата публікації:

У разі невиконання позичальником в повному обсязі своїх зобов`язань за договорам позики немає підстав вважати припиненою іпотеку за іпотечним договором, укладеним на забезпечення таких зобов`язань. 

22 січня 2020 р. Верховний Суд у справі № 522/12443/17-ц  частково задовольнив касаційні скарги та скасував рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

У липня 2017 р. позичальник звернулася до суду з позовною заявою до позикодавця, третьої особи про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Свої вимоги мотивувала тим, що сторони уклали договір позики, за яким позивачка отримала у користування грошові кошти від одного з відповідачів строком на один рік. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань сторони уклали іпотечний договір на нерухоме майно – квартиру. Оскільки позикодавець та третя особа уклали договір купівлі-продажу зазначеної квартири, позивачка вважала, що вказаний договір-купівлі продажу є недійсним, бо укладений з порушенням ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

У серпні 2017 р. третя особа звернувся до суду із зустрічним позовом до позичальника про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення. Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що третя особа є власником квартири на підставі договору купівлі-продажу нею та позикодавцем, однак позичальник продовжує проживати в спірній квартирі та добровільно залишити належну йому квартиру відмовляється.

Підписуйтесь на LexInform в Telegram. Найважливіші юридичні новини

У листопаді 2017 р. позикодавець звернувся до суду із зустрічним позовом до позичальника про стягнення боргу за договором позики грошей. Зустрічний позов мотивував тим, що 26 березня 2014 р. позичальник отримала від нього позику, проте повернула лише частину боргу. Вказував, що оскільки відповідач за зустрічним позовом борг не повернула, то з неї підлягають стягненню сума боргу, 3% річних та індекс інфляції за весь час прострочення.

Протокольною ухвалою районного суду позови об`єднані в одне провадження.

Рішенням районного суду від 8 грудня 2017 р.: 

  • позовні вимоги щодо недійсності договору купівлі-продажу задоволено,
  • зустрічний позов щодо стягнення боргу за договором позики задоволено, 
  • у зустрічному позові щодо усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відмовлено.

Постановою апеляційного суду від 6 вересня 2018 р. апеляційні скарги третьої особи та позикодавця задоволено частково. Рішення районного суду від 8 грудня 2017 р. змінено в частині мотивування. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що оскільки позичальник своїх обов`язків за договором позики не виконав, позикодавець направив їй відповідне повідомлення про розмір заборгованості, яким одночасно повідомив про намір відчужити предмет іпотеки третій особі. Вказане повідомлення було отримано позичальником. Оскільки після отримання повідомлення грошове зобов`язання позичальником виконано не було, у червні 2017 р. позикодавець відчужив предмет іпотеки, яким було забезпечено належне виконання позики, третій особі. Вказав, що суд першої інстанції, визнаючи договір купівлі-продажу недійсним, дійшов помилкового висновку, що окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався, як це передбачено договором іпотеки, а іпотекодавець не надавала своєї згоди, щодо реалізації позасудового врегулювання.

Разом з тим, апеляційний суд вказав, що ч. 1 ст. 267 ЦК України встановлює, що особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Отже, за обставинами цієї справи, оскільки позичальник, який одночасно є іпотекодержателем, пропустив відповідний строк щодо задоволення вимог шляхом погашення заборгованості, то договір купівлі-продажу іпотечного майна є недійсним.

У жовтні 2018 р. позикодавець та третя особа подали касаційні скарги.

Позикодавець не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, вказував, що суд не зазначив, з якого часу сплив строк позовної давності щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: 

  • з часу порушення позичальником строку виконання договору позики 
  • чи з часу отримання боржником (іпотекодавцем) заяви-повідомлення.

Посилаючись на положення ч. 2 ст. 1050 ЦК України вказував, що позикодавець має право змінити строк виконання зобов`язання. Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмету іпотеки виникло в позикодавця у зв`язку з невиконанням позичальником вимоги про повернення частини позиченої суми грошей в повному обсязі. Наполягав, що таке право виникає, згідно з умовами укладеного договору, через тридцять календарних днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання. Тому іпотекодержатель має право пред`явити позов, звернути стягнення до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Касаційну скаргу третьої особи мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позикодавець, реалізовуючи спірну квартиру, діяв відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а таке право у позикодавця виникло із Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між позикодавцем та позичальником.

За результатами розгляду Верховний Суд прийняв постанову, в якій зазначив що за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання (абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку»).

Водночас Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимоги кредитора за основним зобов`язанням

Враховуючи, що грошові зобов`язання позичальниці за договором залишилися невиконаними, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, що позичальник, який одночасно є іпотекодержателем, пропустив відповідний строк щодо задоволення вимог шляхом погашення заборгованості, то договір купівлі-продажу іпотечного майна є недійсним. 

Тому колегія суддів ВС визнала, що невиконання позичальницею в повному обсязі своїх зобов`язань за договорам позики обумовлює відсутність передбачених законом підстав вважати припиненою іпотеку за іпотечним договором, укладеним на забезпечення таких зобов`язань, та скасувала рішення судів першої та апеляційної інстанцій про визнання договору недійсним.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Судова практика

Те, що відчужувача за спадковим договором відвідував соціальний працівник, не означає невиконання умов договору набувачем майна

Опубліковано

on

7 квітня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 280/1380/17 задовольнив касаційну скаргу відповідачки на рішення апеляційного суду, який встановив невиконання нею  розпоряджень за спадковим договором без належних і допустимих доказів.

Відчужувачка звернулася до суду з позовом до набувачки майна про розірвання спадкового договору, посилаючись на те, що та ухиляється від виконання розпоряджень, передбачених цим договором, та ігнорує її прохання про допомогу, посилаючись на зайнятість.

Районний суд в задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд рішення районного суду скасував та ухвалив нове, яким розірвав спадковий договір з тих мотивів, що відповідачка допустила істотне порушення умов спадкового договору та не виконала розпорядження відчужувача щодо належного забезпечення харчуванням і лікуванням. При цьому взяв до уваги той факт, що в період чинності спадкового договору позивачку щопонеділка та щочетверга відвідувала соціальний працівник, яка займалася її забезпеченням ліками та продуктами харчування.

Підписуйтесь на LexInform в Telegram. Найважливіші юридичні новини

Розглянувши касаційну скаргу відповідачки, Верховний Суд вказав, що у ст. 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

За змістом положень ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України  зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30 грудня 2020 р. в справі № 607/5404/18 дійшов висновку, що «вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати».

Установивши, що позивачка не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту невиконання відповідачкою розпоряджень відчужувача за спадковим договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Та обставина, що позивачку відвідувала соціальний працівник, сама по собі не дає підстав для висновку про невиконання відповідачкою умов спадкового договору.

Апеляційний суд із порушенням принципу змагальності сторін судового процесу обґрунтував оскаржену постанову припущеннями щодо невиконання відповідачкою розпоряджень відчужувача за спадковим договором, з огляду на що скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Отже, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Замов маркетинг у кота

Опубліковано

on

Прес-служба Верховного Суду оприлюднила повідомлення про судову практику щодо врахування витрат на маркетингові послуги до складу податкових витрат.

Ідеться про постанову Касаційного адміністративного суду від 25 березня у справі № 813/2781/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Орфей» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення рішення, яким позивачеві було збільшено суму грошових зобов’язань за податком на прибуток на 457 тисяч гривень, з яких 398 тисяч – основний платіж, а ще 59 – штрафні фінансові санкції.

Названа вище фірма займається реалізацією канцелярських товарів і предметів побутової хімії. В ході проведеної податковим органом перевірки була встановлена недійсність низки господарських операцій, в ході яких «Орфей» придбав у трьох фізичних осіб-підприємців різноманітні послуги на суму 2,21 мільйона гривень. Причому всі ці ФОПи одночасно були працівниками зазначеної компанії. Так, одна з її співробітниць, яка працювала виконавчим директором, нібито надавала інформаційно-консультаційні послуги, інша (укладальниця-пакувальниця) – послуги з пакування, третій (водій) – послуги з транспортного експедитування.

На підтвердження факту закупівель позивач надав договори купівлі-продажу послуг, акти їх приймання-передачі, а у випадку з маркетинговими дослідженнями ще й звіт, обов’язкова наявність якого передбачена вимогами статті 14 Податкового кодексу України. Та попри це фіскали все одно вирішили, що їм підсунули липу, оскільки ніхто жодних послуг не надавав – насправді люди виконували свою роботу, передбачену функціональними обов’язками штатного розкладу, за що отримували зарплату. Тому вони, поділивши на сто й помноживши на вісімнадцять суму сплачених за, нібито, придбані послуги коштів, вирахували суму податку на прибуток, від сплати якої хотіли ухилитися хитруни, та до якої потім додали ще й суму штрафних фінансових санкцій.

Підписуйтесь на LexInform в Telegram. Найважливіші юридичні новини

Львівський окружний адміністративний суд погодився з доводами ГУ ДФС, що надані ФОПами позивачеві послуги не пов’язані з господарською діяльністю підприємства та не мали жодного впливу на її фінансові результати, а відтак надавали податкову вигоду у вигляді ухилення від сплати податків. З його висновками погодилися й суди наступних інстанцій, які, при цьому, зазначили, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, оскільки реальність операцій із надання маркетингових послуг позивачу та зв’язок цих послуг із господарською діяльністю позивача не були підтверджені документально.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Судова практика

Суд не може відмовити у відкритті провадження у справі окремого провадження, якщо не з’ясовано між ким існує спір

Опубліковано

on

14 квітня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 205/2102/19-ц задовольнив касаційну скаргу на рішення судів, які дійшли помилкового висновку про наявність спору про право.

Заявник звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем (померлою матір’ю), посилаючись на те, що він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки на день смерті матері його зареєстрованим місцем проживання була інша адреса.

Ухвалою районного суду, залишеною без змін апеляційним судом, йому було відмовлено у відкритті провадження у справі з тих мотивів, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження. Оскільки нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, існує спір про право, який має розглядатися в позовному провадженні за участю усіх заінтересованих осіб.

У касаційній скарзі заявник зазначав, що суди не врахували відсутність спору про право, оскільки відсутні інші спадкоємці, які б могли прийняти спадщину та/або претендували на її прийняття.

Підписуйтесь на LexInform в Telegram. Найважливіші юридичні новини

Верховний Суд вказав, що у ч. 4 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, – залишає заяву без розгляду.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою особи з підстав того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суди цього до уваги не взяли, тому їхні висновки є помилковим.

Суди не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, тобто не встановили між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним.

Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 7 листопада 2018 р. у справі №336/709/18-ц.

Отже, Верховний Суд скасував ухвалу районного суду та постанову апеляційного суду, передав справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Telegram