Судова практика
Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини
19 грудня 2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 766/13648/16 погодився з висновками апеляційного суду, вказавши, що заповіт щодо майна, вказаного у спадковому договорі, складений і посвідчений під час дії спадкового договору, який в подальшому було розірвано в судовому порядку, не може бути визнаний недійсним на підставі ч. 2 ст. 1307 ЦК України.
19 грудня 2011 р. між відчужувачем та набувачем був укладений спадковий договір. 5 травня 2016 р. відчужувач звернулася до суду з позовом до набувача про розірвання спадкового договору з підстав невиконання останнім його умов. 18 травня 2016 р. відчужувачем складено та нотаріально посвідчено заповіт щодо всього належного їй майна на користь іншої особи, у тому числі і щодо майна, зазначеного у спадковому договорі.
Рішенням міського суду від 21 червня 2016 р. спадковий договір розірвано. Згодом відчужувач помер.
Набувач звернулася до суду з позовом про визнання заповіту, складеного 18 травня 2016 р., недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, на підставі ч. 2 ст. 1307 ЦК України, оскільки до заповіту було включено майно, щодо якого було складено спадковий договір.
Рішенням міського суду позов задоволено. Апеляційним судом рішення скасовано та ухвалено нове – про відмову у задоволенні позову з посиланням на те, що рішення суду про визнання заповіту недійсним не відновить права позивача, як набувача за спадковим договором, враховуючи факт його розірвання, та відсутність у нього прав на спадкування як за законом, так і за заповітом.
Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 2 ст. 1307 ЦК України заповіт, складений відчужувачем щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.
Водночас, при укладенні спадкового договору цивільна правоздатність відчужувача не обмежується, адже право на складання заповіту він має.
Заповіт, складений раніше або пізніше, яким охоплене те ж майно, що і спадковим договором, залишається чинним і лише після настання смерті заповідача (відчужувача) буде з’ясовано, чи може заповіт вважатися нечинним повністю або в частині.
Від моменту складання заповіту і до моменту смерті відчужувача за спадковим договором можуть настати такі юридичні факти, які створюватимуть можливість для спадкування спадкоємцям за заповітом в повному обсязі (наприклад, визнання недійсним спадкового договору, його розірвання), адже чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
За висновком ВС, встановивши, що заповіт складено і посвідчено в період дії спадкового договору, але за наявності судового рішення про розірвання цього спадкового договору, ухваленого за життя відчужувача, та яке на час вирішення цього спору набрало законної сили, суд апеляційної інстанції правильного встановив, що розпорядження відчужувачем належним йому майном, в тому числі і предметом спадкового договору, не є порушенням прав позивача, як набувача за спадковим договором, враховуючи факт його розірвання, та відсутність у нього прав на спадкування як за законом, так і за заповітом. А тому підстав для визнання заповіту недійсним немає.
Підготував Леонід Лазебний
