Дії депутата державної думи рф, який голосував за визнання самопроголошених республік на території України, що призвело до загибелі людей, утворюють склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК

15 липня 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 686/13251/22 залишив без задоволення касаційну скаргу захисниці, яка стверджувала про недоведеність вини особи належними та допустимими доказами.

Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, депутатку державної думи федеральних зборів рф засуджено за те, що вона, будучи представником влади, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, взяла участь у засіданнях державної думи, де підтримала постанову зі зверненням до президента рф з проханням розглянути питання про визнання рф самопроголошених днр та лнр як самостійних, суверенних і незалежних держав; підтримала ратифікацію договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між рф і так званою днр та договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між рф і так званою лнр, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків (ст. 110 ч. 3 КК України).

Читайте також: «Таємниця» досудового слідства, або Презумпція невинуватості, державна зрада чи суспільний інтерес: що в нас у пріоритеті в часи війни?

У касаційній скарзі захисниця зазначала, що висновки судів про наявність у діях особи складу злочину, передбаченого ст. 110 ч. 3 КК України, є помилковими.

Верховний Суд вказав, що висновки суду щодо доведеності вини особи у вчиненні злочину, передбаченого ст. 110 ч. 3 КК України, а саме умисних дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, особою, яка є представником влади, за попередньою змовою групою осіб, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, за обставин, наведених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України

Апеляційний суд погодився з тим, що особа, будучи депутатом державної думи рф та представником влади, достовірно знала про незаконність, протиправність зміни меж території та державного кордону України, та, маючи можливість голосувати по вказаних вище питаннях проти чи утриматись від голосування, проголосувала за звернення до президента рф про визнання незалежності так званих днр і лнр та за ратифікацію договорів про дружбу, співпрацю та взаємодопомогу між рф і самопроголошеними днр, лнр, здійснивши усвідомлений вольовий вибір і під час голосування розуміла, що діє всупереч встановленим національним та міжнародним правовим актам. Визнання інших державних утворень так званих лнр та днр, у межах міжнародно визнаних кордонів України, на її території, є діями, спрямованими на зміну меж території та державного кордону України.

Читайте також: Звільнення від відбування покарання з випробуванням особи, яка закликала до зміни державного кордону України та виправдовувала збройну агресію рф, недопустиме без її щирого каяття

При цьому кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст. 110 ч. 3 КК України, є настання в результаті його вчинення таких суспільно небезпечних наслідків, як загибель людей (під загибеллю людей необхідно розуміти загибель хоча б однієї людини), або інших тяжких наслідків. 

Судом встановлено, що дії особи призвели до тяжких наслідків, що є загальновідомим фактом, який випливає з численних свідчень про загибель людей, спричинену незаконним вторгненням збройних сил рф в Україну.

Отже, доводи касаційної скарги захисника про недоведеність судом причинно-наслідкового зв’язку дій особи із наслідками у вигляді загибелі людей та інших тяжких наслідків, Верховний Суд визнав безпідставними. При цьому відсутність у обвинувальному акті інформації про потерпілих осіб у цьому кримінальному провадженні не впливає, не виключає та не спростовує встановлених судом обставин щодо наслідків від дій особи. 

Крім цього, судом першої інстанції проаналізовано кримінально-процесуальне законодавство на предмет наявності у особи дипломатичного імунітету, який би унеможливлював розгляд вказаного кримінального провадження судом, однак такого не встановлено.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 18 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути