Для доведення заборгованості по зарплаті при звільненні досить самого факту непроведення розрахунку

Верховний суд визнав, що невиплата звільненому працівникові усіх сум, що належать йому від роботодавця або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

7 лютого 2018 р. Верховний Суд прийняв постанову у справі № 359/4100/16-ц за касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позивач працювала у відповідача і звільнилась з роботи за власним бажанням. У день звільнення їй не було виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку у зв’язку із відсутністю грошових коштів у відповідача. Через деякий час їй виплатили частину заборгованості.

Позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену їй заробітну плату за час роботи, а також середній заробіток за період затримки розрахунку.

Рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено. оскільки позивачем не доведено наявності у відповідача перед заборгованості по заробітній платі.

Дослідивши матеріали справи, Верховний Суд зазначив, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Крім того, за правилами ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому відсутність фінансування та грошових коштів у підприємства, установи, організації не позбавляє його обов’язку з виплати належних працівникові грошових коштів, та не звільняє від відповідальності за невиконання цього обов’язку. Обов’язок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця.

Посилання судів на те, що надана позивачем довідка про доходи не відповідає вимогам ДСТУ 4163-2003, не ґрунтується на законі і не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості по заробітній платі, враховуючи те, що підприємством інших доказів на підтвердження відсутності заборгованості із виплати заробітної плати не надано.

Виходячи з цього, Верховний Суд постановив рішення міськрайонного суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Повний текст рішення.

Поділитися

Твітнути