Судова практика
Для кваліфікації дій як узгоджених антиконкурентних не є обов’язковими негативні наслідки таких дій
3 березня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 907/284/19 вказав, що для висновку про антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки.
Товариство з обмеженою відповідальністю та фізичні особи-підприємці завернулись до суду з позовами до обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК в частині, яка стосувалася кожного з них.
Позови мотивовані відсутністю належних доказів обмеження конкуренції та непроведенням територіальним відділенням АМК економічного аналізу ціни пропозицій учасників торгів.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін апеляційним судом, у позові відмовлено з тих мотивів, що територіальним відділенням АМК під час прийняття рішення було в повному обсязі з`ясовано та доведено обставини, які мають значення для справи та правомірно визнано те, що позивачі вчинили правопорушення, передбачені п. 1 ст. 50 , п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», і обґрунтовано застосовано до них відповідні штрафи.
У касаційній скарзі ФОП зазначав, що судами попередніх інстанцій не враховано відсутності належних доказів обмеження конкуренції, а відповідачем не проведено економічного аналізу ціни пропозицій.
Залишаючи без задоволення касаційну скаргу, Верховний Суд зазначив, що для кваліфікації дій суб’єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов’язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб’єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
Недосягнення суб’єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого ст. 6 Закону.
Отже, для визнання територіальним відділенням АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб’єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.
Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи ст.ст. 1, 5, 6 Закону «Про захист економічної конкуренції» передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов’язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією; в цьому випадку таку змагальність виключають встановлені територіальним відділенням АМК обставини, які свідчать про узгоджену поведінку позивачів, що призвело до спотворення результатів торгів.
Підготував Леонід Лазебний
