Судова практика
Для кваліфікації ухилення резервіста від призову достатньо встановити факт отримання повістки та неявки без поважних причин
13 лютого 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 168/1083/23 залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, який посилався на неправильне встановлення обставин злочину.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, фігуранта визнано винуватим і засуджено за ст. 336 КК України, а саме – ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
У касаційній скарзі засуджений зазначав, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, зокрема в частині вручення йому «бойової» повістки саме 24 липня 2023 р. о 09:00 за місцем його роботи на території готелю.
Верховний Суд вказав, що за приписами ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни (військовозобов’язані та резервісти) зобов’язані з’явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях (п. 1 ч. 3 цієї статті). У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов’язаний з’явитися у зазначені у ній місце та строк (абз. 3 ч. 3 цієї статті).
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов’язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов’язаного до такого місця.
Суб’єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто коли військовозобов’язаний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.
Отже, дії особи утворюють склад злочину, передбаченого ст. 336 КК України, у разі якщо вона під час мобілізації на особливий період, отримавши повістку про виклик до ТЦК та СП, без визначених законом поважних причин, не з’явилася у зазначені у цій повістці місце та строк до збірного пункту ТЦК та СП для відправлення до військової частини. Разом з тим невстановлення часу вручення такої повістки, не впливає на об`єктивну і суб’єктивну сторони вказаного кримінального правопорушення, основними елементами яких є саме факт наявності такої повістки та наслідок у вигляді невиконання зазначених у ній приписів (нез’явлення до РТЦК та СП у встановлений строк).
У цій справі суд апеляційної інстанції, з-поміж іншого, зауважив, що факт ухилення фігуранта від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період підтверджується дослідженими місцевим судом доказами та показаннями як самого обвинуваченого, так і допитаних свідків, зі змісту яких видно, що йому була вручена повістка про необхідність прибути до П’ятого відділу на наступний день (25 липня 2023 р. о 10:00), він розписався про її отримання. При цьому обвинувачений не з’явився до центру укомплектування без поважних причин.
Суд апеляційної інстанції також зауважив, що обвинувачений не заперечував і не заперечує того факту, що йому телефонували працівники центру комплектування, попередили про наслідки його неявки, просили з’явитися на відправлення до військової частини, однак до центру комплектування він не з’явився, хоча не мав будь-яких документів про те, що не є придатним чи обмежено придатним до військової служби.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
