Судова практика
Для кваліфікації втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність шляхом психологічного впливу достатньо пропозиції вчинити злочин
5 травня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 609/1555/18 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який вважав, що суд вийшов за межі висунутого обвинувачення.
Згідно з вироком місцевого суду у засудженого виник злочинний умисел на викрадення чужого майна з приміщення міської ради. Однак він усвідомив, що самостійно винести викрадене майно з приміщення, щоб мати можливість розпорядитися ним, він не зможе, а тому в нього виник злочинний умисел на втягнення неповнолітнього у вчинення крадіжки. Достовірно знаючи, що особа є неповнолітньою, засуджений вчинив щодо неї психологічний вплив, запропонувавши взяти участь у викраденні комп’ютерної техніки.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено: за ч. 3 ст. 185 КК, за ч. 1 ст. 304 КК, за ч. 1 ст. 357 КК.
У касаційній скарзі захисник посилався на неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Окрім того, захисник вважає, що суд вийшов за межі висунутого обвинувачення засудженого та змінив його.
Верховний Суд зазначив, що як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК, зроблено з додержанням ст. 23 КПК.
Верховний Суд з посиланням на ст. 304 КК, а також на п. 5 постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2007 р. № 2 «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» зауважив, що втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність передбачає всі види фізичного насильства і психічного впливу, у тому числі й пропозицію вчинити злочин.
Судом було встановлено, що неповнолітній погодився вчинити крадіжку на пропозицію засудженого і якби не було такої пропозиції, то на вчинення злочину самостійно він би не пішов. За викрадене майно він отримав 500 грн та деяку комп’ютерну техніку. Такий висновок ґрунтується на показаннях засудженого, що узгоджується із протоколом проведення слідчого експерименту.
Посилання захисника на те, що суд, порушуючи ст. 337 КПК, вийшов за межі висунутого обвинувачення, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції лише виключив посилання на втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність шляхом обіцянки грошової винагороди за спільне скоєння крадіжки, однак залишив посилання на наявність психологічного впливу зі сторони засудженого стосовно неповнолітнього шляхом пропозиції взяти участь у крадіжці.
Підготував Леонід Лазебний
