Судова практика
Для кваліфікації завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, немає значення чи відвернула б надана допомога шкоду життю чи здоров’ю особи
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 708/638/19 частково задовольнив касаційну скаргу потерпілого і прокурора
За матеріалами провадження обвинувачений, керуючи транспортним засобом, не маючи технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, який перетинав дорогу в неналежному місці, шляхом застосування екстреного гальмування, здійснив наїзд на останнього.
Після наїзду обвинувачений зупинив автомобіль, підійшов до потерпілого, переконався в його безпорадному стані внаслідок завданих йому тілесних ушкоджень та усвідомлюючи, що потерпілий позбавлений можливості самостійно вжити заходів для самозбереження, відтяг потерпілого на узбіччя автодороги та з місця події поїхав. В результаті ДТП потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.
Місцевий суд визнав його винуватим та засудив за ч. 1 ст. 135 КК. На підставі ст.ст. 49, 74 КК звільнив від покарання у зв’язку із закінченням строку давності. У вчиненні злочину, внаслідок якого настала смерть потерпілого, він не обвинувачувався.
Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції, а кримінальне провадження закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК за відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення, виходячи з того, що водій автомобіля, який збив пішохода, переконавшись у тому, що пішохід мертвий та надання допомоги не потребує, залишить останнього на дорозі.
У касаційних скаргах прокурор та потерпілий стверджували, що для кваліфікації дій особи за ст. 135 КК немає значення чи відвернула б надана винною особою допомога завдання шкоди життю чи здоров’ю особи.
Верховний Суд дійшов висновку, що за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, є повністю доведеним той факт, що обвинувачений після вчинення ДТП, не надавши будь-якої допомоги потерпілому, який унаслідок отриманих тілесних ушкоджень її потребував, не викликавши швидку, не впевнившись у тому, чи прибула швидка, чи було надано потерпілому медичну допомогу, самовільно покинув місце пригоди, при цьому неодноразово повертавшись, залишив потерпілого у небезпечному для життя стані. За змістом ст. 135 КК поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов’язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
Читайте також: Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не має бути тотожним складу вчиненого злочину
Об’єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності: 1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов’язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб`єкта цього злочину; 2) змішана бездіяльність – бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан
Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за ст. 135 КК. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці.
Тому Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
