Для визнання діяння малозначним слід враховувати не лише фактично заподіяну шкоду, а й те, на що було спрямовано діяння і яку шкоду могло спричинити

6 листопада 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 367/6150/19 залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, який вирощував 27 рослин конопель.

Вироком міського суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 1 ст. 310 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

Суд визнав його винуватим у незаконному посіві та вирощуванні конопель у кількості 27 рослин.

У касаційній скарзі засуджений зазначав, що вчинене ним діяння є малозначним, оскільки його дії не становили суспільної небезпеки, коноплі він вирощував виключно для себе задля тамування болю. На обґрунтування свого прохання зазначав, що має інвалідність І групи довічно, оскільки хворіє полікістозною хворобою нирок та печінки, внаслідок чого проходить процедуру гемодіалізу та страждає на виразний больовий синдром.

Читайте також: Послідовне вчинення таких однорідних злочинів, як посів, вирощування і зберігання конопель, кваліфікується за ознакою повторності

Верховний Суд вказав, що згідно з ч. 2 ст. 11 КК не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Специфіка визначення малозначності діяння полягає у встановленні обов’язкової сукупності трьох умов:

1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у законі об’єктивних і суб’єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК характеризують певний склад кримінального правопорушення. Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу кримінального правопорушення, не може визнаватися малозначним. Якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди визначена безпосередньо в кримінальному законі шляхом закріплення конкретного розміру шкоди, яка має бути завдана в разі вчинення відповідного кримінального правопорушення, то недосягнення цього рівня шкоди свідчить про відсутність у діях особи кримінальної протиправності, що унеможливлює звернення до ч. 2 ст. 11 КК;

2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного кримінального правопорушення. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду;

3) малозначне діяння не повинно бути суб’єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди.

Читайте також: Якщо особу обвинувачено у незаконному посіві та незаконному вирощуванні конопель, то визнання судом доведеним факту їх зберігання є виходом за межі пред’явленого обвинувачення

Положення про малозначність діяння може розцінюватися як законодавчо закріплений засіб подолання колізії між формальною (кримінальна протиправність) і матеріальною (суспільна небезпека) ознаками кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про те, чи є діяння малозначним, необхідно враховувати не тільки фактично заподіяну шкоду, але й те, на що було спрямовано діяння і до яких втрат могло призвести.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 310 КК, належить до кримінальних правопорушень, що несуть значну суспільну небезпеку.

Апеляційний суд обґрунтовано послався й на те, що посткримінальна поведінка порушника, дані, що характеризують особу винного, ступінь реалізації злочинного умислу, інші обставини, які відповідно до закону є правовими підставами для пом’якшення покарання або звільнення від кримінальної відповідальності, не мають значення в контексті встановлення наявності чи відсутності малозначності діяння за ч. 2 ст. 11 КК. Отже, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, примирення винного з потерпілим, втрата особою суспільної небезпечності на час розслідування кримінального правопорушення не перетворюють кримінальне правопорушення на малозначне діяння.

Отже, за висновком Верховного Суду, доводи засудженого про неправильне застосування до нього закону України про кримінальну відповідальність не знайшли свого підтвердження.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути