Судова практика
Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом’якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося. Головне – каяття має бути щирим
23 січня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який не погоджувався з апеляційним судом у частині призначення покарання.
Вироком районного суду особу засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75, 76 КК засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов’язки.
Апеляційний суд цей вирок у частині призначеного покарання скасував та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Читайте також: Відшкодування обвинуваченим шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не є вирішальним для установлення щирого каяття
У касаційній скарзі захисник зазначав, що всупереч правовим висновкам Верховного Суду у постановах від 30 жовтня 2018 р. (справа № 559/1037/16-к) та від 7 листопада 2018 р. (справа № 297/562/17) апеляційний суд при призначені покарання не врахував позицію засудженого, який у скоєному щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілої як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, повністю відшкодував їй завдану шкоду.
Верховний Суд вказав, що розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Читайте також: Щире каяття як обставина, що пом’якшує покарання, має місце і тоді, коли засуджений не погоджується з кваліфікацією своїх дій
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об’єктивно підтверджують щире каяття особи.
Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, при з’явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом’якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне – встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, поведінка засудженого як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду, а саме невизнання ним вини та намагання перекласти вину на загиблого, не свідчила про наявність щирого каяття.
З приводу факту отримання потерпілою від засудженого грошових коштів у рахунок відшкодування шкоди, то наслідки у виді смерті потерпілого є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі, а тому вказана обставина не є достатньою підставою для застосування до засудженого положень ст. 75 КК. Зазначене відповідає позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 р. у справі № 290/669/18.
Тому Верховний Суд залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок апеляційного суду – без зміни.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
