Судова практика
Для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки суд має комплексно вивчити обстановку
2 липня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 613/1202/17 задовольнив касаційну скаргу прокурора та зазначив, що якщо обвинувачений залишився обіймати посаду, будучи на якій, він вчинив кримінальне правопорушення, однак був усунутий від виконання окремих посадових обов’язків, то це не свідчить про усунення його суспільної небезпечності.
Ухвалою місцевого суду, залишеною без змін апеляційним судом, особу звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, на підставі ст. 48 КК (Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки), а кримінальне провадження щодо неї закрито.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що місцевий суд безпідставно звільнив особу від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, оскільки з неї лише знято персональні обов`язки щодо проведення перевірок фактичного місця проживання/перебування внутрішньо-переміщених осіб, що, на його думку, не свідчить про таку зміну обстановки навколо неї, яка унеможливить в подальшому вчинення нею нового злочину.
Призначаючи новий розгляд у суді апеляційної інстанції, Верховний Суд відзначив, що необхідною підставою для звільнення від кримінальної відповідальності є встановлення зміни протягом певного часу обстановки, яка оточувала особу на момент вчинення злочину, що позитивно впливає на неї та робить малоймовірним вчинення цією особою нового тотожного або однорідного злочину. Суд повинен навести у судовому рішенні дані, які б свідчили про таку зміну обстановки та втрату суспільної небезпечності особою.
У цьому провадженні як на зміну обстановки, унаслідок якої особа перестала бути суспільно небезпечною, місцевий суд у своєму рішенні послався на те, що остання позитивно характеризується, вперше вчинила кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, має на утриманні неповнолітню дитину та згідно з розпорядженням голови сільської ради усунута від виконання обов’язків щодо перевірки факту проживання внутрішньо переміщених осіб.
Разом із тим, приймаючи таке рішення, суд першої інстанції у своїй ухвалі не зробив комплексного аналізу обстановки життєдіяльності особи після вчинення злочину та не навів належного обґрунтування свого висновку про те, яким саме чином факт усунення особи від виконання певних обов’язків, яка залишилася працювати на займаній посаді, настільки позитивно вплинув на її поведінку, що вона перестала бути суспільно небезпечною, а можливість вчинення нею нового кримінального правопорушення в майбутньому є малоймовірною.
За таких обставин рішення місцевого суду про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК не можна визнати належно обґрунтованим та вмотивованим, а відтак і правильним.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що при перегляді ухвали місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора суд апеляційної інстанції на ці обставини уваги не звернув та наведені прокурором доводи належним чином не перевірив, а тому ухвалене ним рішення постановлено без належного врахування норм матеріального та процесуального права і за своїм змістом не відповідає вимогам ст.ст. 370 та 419 КПК.
Підготував Леонід Лазебний
