Судова практика
До компетенції третейського суду не належить вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки)
Велика Палата Верховного Суду відступила від одного висновку Верховного Суду України – щодо непідвідомчості третейським судам спорів щодо виконанням зобов’язань в іноземній валюті, водночас підтримала інший – що спори, які виникають за договором про надання споживчого кредиту, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки вони завжди є спорами про захист прав споживачів.
12 грудня 2018 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 755/11648/15-ц (провадження № 14-336цс18) касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 лютого 2016 р. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2016 р. у цивільній справі за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа.
ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 31 березня 2015 р. у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до заінтересованих осіб, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором на користь ПАТ «Укрсоцбанк»: солідарно з заінтересованих осіб 2 187 392,99 грн та з заінтересованої особи у розмірі 1 491 646,15 грн, а також третейський збір у розмірі 22 273,93 грн та 3 226,07 грн відповідно.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції керувався тим, що ця справа не підвідомча третейському суду, оскільки відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України від 11 травня 2004 р. № 1701-IV «Про третейські суди»:
- третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки);
- кредит наданий в іноземній валюті (доларах США), тому зазначений спір також не підвідомчий третейським судам.
При цьому місцевий суд посилався на правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 21 жовтня 2015 р. в справі № 6-831цс15.
Апеляційний суд м. Києва ухвалу Дніпровського районного суду залишив без змін з мотивів, що справа не підвідомча третейським судам, оскільки незалежно від предмета та підстав спору, а також незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів»; грошові кошти за спірним кредитним договором видавалися в іноземній валюті, зокрема у доларах США, тому ця справа не може розглядатися в приватному порядку – третейськими судами, оскільки наявна значна концентрація суспільно значимих публічних елементів.
ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося з касаційною скаргою мотивованою тим, що суди помилково вважали, що цей спір не підвідомчий третейським судам, оскільки вони не можуть розглядати спори про захист прав споживачів, а не будь-які спори за участю споживача. У зазначеному випадку спір виник про захист прав банку; судами не враховано, що позов пред’явлений не тільки до позичальника, а й до поручителя, який не є споживачем послуг банку.
В результаті розгляду справи Велика Палата визнала за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 р. у справі № 6-831цс15, з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 р. у справі № 6831цс15 зазначено, що рішення третейського суду постановлене у справі щодо проведення розрахунку за укладеним резидентами кредитним договором, предметом якого була іноземна валюта – долар США. Порядок здійснення на території України розрахунків в іноземній валюті регулювався Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 1593 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Ст. 16 Декрету встановлено фінансові санкції, які застосовуються до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 Декрету незаконне використання валютних цінностей як засобу платежу передбачало адміністративну відповідальність (ст. 162 КУпАП).
Заборони на використання валюти як платіжного засобу Декрет не передбачав.
Водночас Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2015 р. у справі № 6-1716цс15, та зазначила, що спори між кредитором та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону № 1701-IV, незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки Законом України від 3 лютого 2011 р. № 2983-VI «Про внесення зміни до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Щодо питання чи є поручитель споживачем послуг банку, то відповідно до вимог ст. 553 ЦК України договір поруки є додатковим, акцесорним зобов’язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов’язання та виникає і існує лише за умови існування основного, забезпеченого договору, яким у даному випадку є кредитний договір. Акцесорний договір не є споживчим договором, а сторона такого договору не є споживачем, оскільки вказаний договір не направлений на задоволення особистих потреб поручителя.
Таким чином, вимоги п. 14 ст. 6 Закону № 1701-IV щодо обмеження компетенції третейських судів не поширюється на спори, що виникають з акцесорних договорів навіть за умови, якщо такими договорами забезпечено виконання зобов’язання за споживчим договором.
Підготував Леонід Лазебний
