Судова практика
Додаткове покарання у виді конфіскації майна не може бути застосовано до осіб, які вчинили злочин до досягнення повноліття
17 грудня 2019 р. Верховний Суд у справі № 465/5005/15 задовольнив касаційну скаргу прокурора і змінив рішення судів першої та апеляційної інстанцій, виключивши додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом особу визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 187 КК покарання із застосуванням ст. 69 КК до позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна за розбійний напад на потерпілих, під час якого одному з них нападник завдав два удари ножем, спричинивши тілесні ушкодження, заволодів мобільним телефоном і грошовими коштами іншого потерпілого.
У касаційній скарзі прокурор просив змінити судове рішення через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, виключити з резолютивної частини вироку місцевого суду посилання на призначення неповнолітній особі додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Верховний Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що, оскільки на момент вчинення кримінального правопорушення обвинувачений був неповнолітнім, то, враховуючи положення ч. 2 ст. 98 КК, до нього неможливо застосовувати конфіскацію майна за правилами ч. 2 ст. 52 КК, якою передбачено, що конфіскація майна є додатковим покаранням, яке призначається у випадку, якщо воно передбачено санкцією статті кримінального закону за вчинений злочин.
Положеннями ч. 2 ст. 98 КК встановлено обмеження щодо видів додаткових покарань які можуть бути призначені неповнолітнім та визначено, що до цих осіб можуть бути застосовані лише додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Вказана норма є імперативною, а тому зазначений у ній перелік видів покарань, які додатково можуть бути застосовані до неповнолітніх, є вичерпним. Інші додаткові види покарань щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними повноліття не застосовуються, навіть у випадку якщо ці особи на час розгляду справи досягли повноліття.
Зважаючи на викладене, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися такими, що постановлені з дотриманням вимог закону, а тому підлягають зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК.
Отже, Верховний Суд вирок районного суду і ухвалу апеляційного суду в частині призначеного покарання змінив та виключив із вказаних судових рішень додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Підготував Ярослав Степанніков
