Судова практика
Довіреність на розпорядження автомобілем без укладення договору купівлі-продажу не є підставою для набуття права власності на автомобіль
4 листопада 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 573/476/19 вказав, що момент скасування довіреності та момент втрати нею чинності для представника і третіх осіб не збігаються.
Власник автомобіля звернувся до суду з позовом до інших осіб про витребування майна, вказавши, що він видав довіреність на свій автомобіль строком дії на 10 років, якою уповноважив двох відповідачів здавати в оренду, обмінювати, продавати спірний автомобіль. Один із відповідачів передоручив іншому відповідачу право вчиняти такі дії із зазначеним автомобілем.
Пізніше позивач звернувся до приватного нотаріуса, відповідачів із заявою про скасування довіреності, вже коли автомобіль перебував у володінні одного з відповідачів, який відмовлявся повернути його власнику.
Позивач доводив, що довіреність скасовано, тому правовідносини, які виникли на її підставі припинилися, утримання автомобіля є незаконним.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Апеляційний суд скасував рішення і відмовив у задоволенні позову з тих мотивів, що довіреність зберігає чинність для відповідача, оскільки останньому не було повідомлено про її скасування, він не знав і не міг знати про це, а тому він є добросовісним володільцем на підставі чинної довіреності.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку щодо недотримання позивачем порядку повідомлення всіх своїх представників про скасування довіреності.
Верховний Суд вказав на підставі аналізу ч. 1 ст. 237, ч. 3 ст. 244, ст. 655 ЦК України вказав, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без укладення договору купівлі-продажу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16 грудня 2015 р. в справі № 6-688цс15.
Судами було встановлено, що позивач на підставі довіреності передав співвідповідачам спірний автомобіль і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
На підставі усних домовленостей про купівлю-продаж автомобіля одна з довірених осіб передала автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію іншому відповідачу, який сплатив за нього кошти, проте не перереєстровував транспортний засіб на своє ім’я.
Позивач скасував довіреність на розпорядження автомобілем, про що приватний нотаріус сповістив довірених осіб і всіх, кого це стосується.
Оскільки інший відповідач набув спірний автомобіль на підставі усних домовленостей про його купівлю-продаж із представником позивача за довіреністю, то він не є добросовісним набувачем.
Момент скасування довіреності та момент втрати нею чинності для представника і третіх осіб не збігаються. Скасована довіреність втрачає чинність для представника і третіх осіб з моменту настання першої із подій: або коли представник довідався або міг довідатися про скасування довіреності; або коли третя особа дізналась або могла дізнатись, що дія довіреності припинилася. До настання такої події скасована довіреність є чинною для представника і третіх осіб, перед якими представник представляє інтереси довірителя. Відповідно, всі вчинені представником в цей час правочини є чинними і для довірителя.
Відповідач, в розпорядженні якого опинився спірний автомобіль, при розгляді справи в суді першої інстанції зазначив, що від працівників поліції він дізнався про накладення арешту на автомобіль та заборону його перереєстрації.
Таким чином, позивач виконав вимоги ст. 249 ЦК України, усім відповідачам було відомо про скасування довіреності, у зв’язку з чим вона втратила чинність як для представника довірителя, так і для третьої сторони, а висновок суду апеляційної інстанції щодо дії довіреності стосовно володільця автомобіля Верховний Суд визнав неправильним.
Підготував Леонід Лазебний
