Судова практика
Дублікат договору, який повністю відповідає оригіналу, не може порушувати чиїхось прав та бути оскаржений
Позовні вимоги щодо оскарження реєстрації права власності, здійсненої на підставі дубліката договору, правомірність видачі якого оспорюється, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства
14 листопада 2018 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 161/3245/15-ц (провадження № 14-321цс18) розглянула порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фізичної особи на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2016 р. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 серпня 2016 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до згаданої особи, Приватного підприємства «Нікаріелті», приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу, Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції у Волинській області, Приватне акціонерне товариство «Компанія з управління активами «Карпати-інвест», про визнання недійсним дубліката договору купівлі-продажу, скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності та витребування майна.
За матеріалами справи, приватний нотаріус за письмовою заявою одного з відповідачів – фізичної особи про втрату оригіналу договору купівлі-продажу видав останньому дублікат договору купівлі-продажу офісу. Останній звернувся з дублікатом договору до КП «Волинське ОБТІ», яке зареєструвало за ним право власності на спірне нерухоме майно та видало йому витяг про реєстрацію права власності.
Позивач (ПАТ «ВіЕс Банк») просив скасувати згадане рішення державного реєстратора, оскільки правовою підставою для його прийняття та подальшого відчуження вказаного нежитлового приміщення є недійсний дублікат договору, законних підстав для видачі якого у приватного нотаріуса не було, тому що його оригінал не було втрачено, і при цьому за рахунок спірного нерухомого майна позивачем задоволено свої вимоги як іпотекодержателя шляхом набуття у власність предмета іпотеки на погашення заборгованості за кредитним договором відповідача.
Суд першої інстанції визначив, що вимоги позивача пов’язані між собою, дії відповідачів перебувають у причинно-наслідковому зв’язку та в сукупності призвели до втрати права власності ПАТ «ВіЕс Банк» на спірне нерухоме майно, а отже їх окремий розгляд є неможливим і вони повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою апеляційного суду рішення в частині вимог про витребування майна скасовано. Провадження в справі у цій частині закрито. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі заявник вказував на неможливість розгляду в порядку цивільного судочинства вимог ПАТ «ВіЕс Банк» до державного реєстратора – КП «Волинське ОБТІ» як суб’єкта владних повноважень, оскільки спори із зазначеними суб’єктами щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду визнала правильним вирішення судами попередніх інстанцій вимог щодо здійсненої КП «Волинське ОБТІ» державної реєстрації права власності на згадане нерухоме майно в порядку цивільного судочинства, оскільки їх предметом у цьому випадку є не перевірка адміністративно-розпорядчих дій державного реєстратора – бюро технічної інвентаризації чи встановлення законності (незаконності) його дій, а скасування рішень стосовно державної реєстрації права власності відповідача на підставі дубліката договору купівлі-продажу, що безпосередньо пов’язано зі спором про захист речового (цивільного) права на це майно позивача.
Щодо висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення вказаного спору Велика Палата зазначила, що оспорюваний дублікат договору, який повністю відповідає оригіналу, не має самостійного значення і сили правочину, оскільки його видання не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов’язків, а є документом, який лише дублює, відтворює зміст договору, та не може порушувати права позивача.
Тому можливості визнання його судом недійсним у зв’язку з недотриманням приватним нотаріусом встановленої процедури його видачі, визначеної ст. 53 Закону України «Про нотаріат» та п. 29 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, жодним законом не передбачено.
Рішення в ЄДРСР
