Судова практика
Факсиміле замість власного підпису у випадку звернення до суду
Євген Морозов,
адвокат
Верховний Суд про використання факсиміле замість особистого підпису при поданні процесуальних заяв до суду.
Шістнадцятого лютого 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 755/6297/21 досліджував питання щодо використання факсиміле замість особистого підпису при поданні процесуальних заяв до суду. Як відомо, чинне законодавство України нормативно не визначає поняття факсиміле, однак частина третя статті 207 Цивільного кодексу України встановлює, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (16 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/5124/19).
Читайте також: Законодавство не обмежує осіб, які перебувають на службі в органах місцевого самоврядування, у праві вступати в адвокатуру
Факсиміле з латині «facsimile» – зробити подібне. Фактично це печатка, кліше, що відтворює власноручний підпис, аналог останнього. Підпис – це графічне накреслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним з метою посвідчення. Як почерковий об’єкт підпис має характерні риси. Зокрема, це посвідчувальний знак обов’язково певної особи; виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення; наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій.
Факсиміле – це печатка, за допомогою якої відтворюється підпис, який є копією підпису уповноваженої особи. Факсиміле від власноручного підпису відрізняється тим, що відсутня можливість стверджувати, що документ містить дійсну волю особи, чий підпис відтворено.
Окрім того, використання факсимільного відтворення підпису для посвідчення процесуальних документів не передбачено чинним законодавством і з огляду на імперативний метод правового регулювання кримінальної процесуальної діяльності («дозволено те, що прямо передбачено законом») є порушенням процесуальної форми (17 лютого 2021 року Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 712/11592/18).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав та обов’язків суб’єктів цивільно-процесуальних правовідносин і гарантій їх реалізації. Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Читайте також: Малолітня дитина не може пред’являти самостійний позов про місце її проживання – ОП КЦС ВС
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 8 липня 2021 року у справі № 916/3209/20 зазначено, що «оскільки процесуальним законодавством за загальним правилом передбачено особисте звернення позивача до суду та власноручне підписання ним заяв по суті справи, то подання процесуальних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису позивача (його представника), що є штампом із зображенням підпису та може бути виготовлений і використаний будь-ким, не відповідає приписам частини другої статті 4, статей 42, 46, частини другої статті 162 ГПК України та не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа.
Близьку за змістом правову позицію щодо застосування частини восьмої статті 42 та/ чи частини другої статті 162 ГПК України за обставин факсимільного відтворення підпису уповноваженої особи на процесуальних документах викладено в постановах Верховного Суду від 24.05.2018 р. у справі № 5027/805-б/2012; від 26.06.2018 р. у справі № 922/4478/16; від 23.11.2018 р. у справі № 5023/1668/11, врахування якої судами попередніх інстанцій у цій справі колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим».
Оскільки процесуальним законодавством не передбачено інших способів звернення до суду, окрім особистого звернення заявника та підписання заяви/скарги уповноваженою особою, то подання заяви/скарги з використанням факсимільного відтворення підпису певної особи, який є фактично штампом із зображенням певного підпису фізичної особи, не може бути доказом волевиявлення певної особи на підписання документа.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2018 р. у справі № 922/4590/16; від 23.11.2018 р. у справі № 5023/1668/11; від 03.05.2018 р. у справі № 922/1743/17; від 05.06.2018 р. у справі № 5027/805-б/2012 та ухвалах Верховного Суду від 05.06.18 р. у справі № 826/811/17, від 26.01.2018 р. у справі № 903/546/17, від 26.01.18 р. у справі № 922/1743/17.
ВИСНОВОК. Заява/скарга має бути підписана власноручно, відтворення підпису за допомогою факсиміле або інших технічних засобів відтворення зображення підпису процесуальним законом не допускається, однак процесуальний документ може містити електронний цифровий підпис, прирівняний до власноручного підпису, відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Джерело: Юридичний вісник України
