Судова практика
Факт придбання спірного майна у період шлюбу є безумовною підставою для віднесення його до спільної сумісної власності подружжя
12 лютого 2020 р. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу чоловіка у справі № 725/1776/18 за його позовом про поділ майна подружжя.
У квітні 2018 р. чоловік звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, який мотивував тим, що за час шлюбу до моменту припинення ведення спільного господарства за спільні кошти сторонами було придбано квартиру та легковий автомобіль, а згоди щодо поділу спільного сумісного майна подружжя ними не досягнуто.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, в задоволенні позовну відмовлено з тих мотивів, що позивачем не надано належних доказів наявності у нього коштів на час придбання спірного майна або те, що спірне майне придбано в результаті спільної праці з відповідачкою або за їх спільні кошти. Натомість відповідачкою надано докази на підтвердження того, що спірну квартиру та автомобіль придбано нею за кошти, отримані від її матері, що також підтверджено показами свідків, а тому вони не є спільним майном подружжя. Суд виходив з того, що сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Чоловік у своїй касаційній скарзі посилався на те, що у п. 15 договору купівлі-продажу квартири зазначено, що продавець та покупець ознайомлені з вимогами ст. 74 СК України, що підтверджується заявами, які залишаються на збереженні у приватного нотаріуса. Тобто чоловік дав згоду на придбання спірного житла, а дружина усвідомлювала на момент придбання квартири, що остання буде об`єктом спільної сумісної власності. Заявник твердив, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що квартира була у занедбаному стані та непридатна до проживання, з часу придбання її площа вдвічі збільшилася, в тому числі й за рахунок його коштів, оскільки він працював та мав дохід, також брав участь у ремонтних роботах особистою працею, на придбання автомобіля мав власні кошти.
Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій та послався на положення ст. 60 СК України, за яким майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст. 368 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Висновок судів попередніх інстанцій про те, що сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, є неправильним і суперечить нормам матеріального права, що нівелює правовий режим спільного сумісного майна подружжя, закріплений законодавцем в ЦК України та в СК України.
Отже, Верховний Суд скасував рішення судів нижчих інстанцій та повністю задовольнив позов чоловіка про поділ спільного майна подружжя.
Підготував Леонід Лазебний
