Судова практика
Факт вибуття майна поза волею власника має бути встановлено стосовно саме первинного власника майна, а не осіб, які надалі набували і відчужили його
22 лютого 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 202/8669/19 вказав, що витребування спірної квартири у добросовісного набувача призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод.
Міська рада подала до суду позов до покупця спірної квартири про витребування майна з незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності.
Районний суд позовні вимоги задовольнив частково. Апеляційний суд рішення районного суду скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив, виходячи з того, що позивач не довів існування підстав для витребування майна від добросовісного набувача, визначених ч. 1 ст. 388 ЦК України.
За матеріалами справи відповідачка на законних підставах згідно з договором купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом, придбала квартиру у продавців. Майно вибуло з власності продавців за їх волею за відплатним договором.
У відповідачки не було жодних сумнівів щодо правомочності продавців на володіння спірною квартирою та на її відчуження. Обставини, які свідчать про неправомірні дії продавців та незаконне судове рішення районного суду, на підставі якого вказані особи набули право власності на спірну квартиру за набувальною давністю і яке скасоване постановою апеляційного суду, на момент укладення договору купівлі-продажу квартири не були і не могли бути відомі відповідачці.
Розглянувши касаційну скаргу міської ради, Верховний Суд вказав, що правила ч. 1 ст. 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.
За змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. п.п. 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 р. у справі № 907/50/16).
Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до ст. 388 ЦК майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 р. у справі № 521/8368/15-ц).
Читайте також: Витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом подання віндикаційного позову
Розглядаючи справи щодо застосування положень ст. 388 ЦК України у поєднанні з положеннями ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 р. у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. п. 58 постанови Великої Палата Верховного Суду від 14 грудня 2022 р. у справі № 461/12525/15-ц).
Добросовісний набувач не може відповідати у зв’язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам ст. 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (див. п. 6.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 р. у справі № 925/1351/19).
Читайте також: Дім стовпом: або Які гарантії захисту своїх прав отримають покупці квартир у новобудовах?
Отже, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог міської ради щодо витребування квартири з чужого незаконного володіння, оскільки витребування спірної квартири у відповідачки, яка є добросовісним набувачем та набула право власності на спірний об’єкт нерухомого майна на підставі відплатного договору, призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод. У такому випадку на відповідача буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Разом з цим апеляційний суд вказав, що відповідачка на законних підставах згідно з договором купівлі-продажу придбала квартиру у продавців. Таким чином, спірне нерухоме майно вибуло з власності вказаних осіб за їх волею і за відплатним договором. Такий висновок суду апеляційної інстанції ВС визнав помилковим, оскільки факт вибуття майна поза волею власника повинен встановлюватись стосовно саме первинного власника майна, а не осіб, які набули право власності на спірне майно після його первинного відчуження та які надалі знову відчужили його.
У цій справі первинним власником квартири була міська рада, а майно вибуло з власності міської ради поза її волею. Водночас витребування спірної квартири у добросовісного набувача неможливе, адже це призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Тому Верховний Суд постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про витребування квартири з чужого незаконного володіння змінив, виключивши з її мотивувальної частини висновок про вибуття спірного нерухомого майна за волею його власників.
Підготував Леонід Лазебний
