Судова практика
Фактичне позбавлення прокурора можливості виступити в судових дебатах порушує принципи рівності та змагальності сторін
3 грудня 2019 р. Верховний Суд у справі № 311/793/14-к скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції, оскільки суд, позбавивши прокурора можливості виступити в судових дебатах на підтримку висунутого обвинувачення фактично не забезпечив сторонам необхідних рівних умов для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.
Особа обвинувачувалася у тому, що тривалий час, знаходячись за місцем свого проживання незаконно виготовляла і збувала психотропну речовину метамфетамін.
Вироком суду першої інстанції її було визнано невинуватою та виправдана за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв’язку з недоведеністю вчинення нею кримінальних правопорушень. Судом апеляційної інстанції зазначений вирок було залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор, серед іншого, вказував на порушення змагальності сторін кримінального провадження в суді першої інстанції, оскільки йому було безпідставно відмовлено в підготовці до судових дебатів та позбавлено можливості належним чином виступити з промовою на підтримання висунутого обвинувачення. Стверджував, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки не містить всіх відповідей на доводи апеляції прокурора.
Верховний Суд зазначив, що викладені у касаційній скарзі прокурора доводи про порушення принципу змагальності та рівності сторін у суді першої інстанції, є обґрунтованими.
Положеннями ст.ст. 3, 36 КПК визначено, що прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, що полягає у процесуальній діяльності прокурора щодо доведення перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Судові дебати – це важлива частина судового розгляду, коли прокурор та інші, визначені ч. 1 ст. 364 КПК, учасники судового провадження виступають із промовами, в яких оцінюють обставини, установлені під час кримінального провадження, та досліджені докази, обґрунтовуючи свої висновки з питань, що підлягають вирішенню судом при постановленні судового рішення, з метою схиляння суду до прийняття позиції промовця.
Під час судових дебатів найбільшою мірою проявляється така загальна засада кримінального провадження, як змагальність сторін у доведенні перед судом переконливості їхніх правових позицій.
Згідно з записами у журналі судового засідання прокурор просив відкласти судовий розгляд кримінального провадження через необхідність розсекречення ухвал слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій та відкриття їх стороні захисту.
Згодом у судове провадження суду першої інстанції вступив інший прокурор, який просив суд долучити до матеріалів провадження ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій та заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і надання йому часу для підготовки до судових дебатів.
Втім, не дивлячись на те, що жоден із учасників судового провадження не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, суд безпідставно відмовив у його задоволенні та не надав прокурору можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження й перейшов до судових дебатів, після чого прокурор заявив суду про те, що раніше участі у цьому кримінальному провадженні не брав, тому не може належним чином виступити у судових дебатах.
Незважаючи на це, надавши іншим учасникам судового провадження можливість виступити з промовами, вислухавши репліки та останнє слово обвинуваченої, суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, після виходу з якої оголосив виправдувальний вирок.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у зв’язку з фактичним позбавленням прокурора можливості виступити в судових дебатах на підтримку висунутого обвинувачення не забезпечив сторонам необхідних умов для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, чим порушив принципи рівності та змагальності сторін, що з огляду на практику ЄСПЛ не узгоджується з положеннями ст. 6 Конвенції щодо забезпечення справедливого судового розгляду.
Такі порушення, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК, є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законний і обґрунтований вирок, та такими, які згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування вироку суду першої інстанції.
Підготував Ярослав Степанніков
