Судова практика
Гарантії щодо збереження місця роботи чи посади поширюються на працівника з дня прийняття його на військову службу під час дії воєнного стану
14 березня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 280/7366/23 задовольнив частково касаційну скаргу відповідача, який звільнив мобілізованого працівника з посади.
Мобілізований звернувся до суду з позовом до роботодавця про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вважаючи своє звільнення незаконним.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на позивача як особу, яка проходить військову службу, поширюються гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП України щодо збереження посади на час проходження такої служби.
Оскільки правовідносини щодо проходження військової служби виникли у період попередження його про наступне звільнення з посади та пропонування йому вакантних посад до переведення, тобто в період триваючих правовідносин з проходження публічної служби, роботодавець мав увільнити позивача із займаної посади на період несення військової служби. Натомість роботодавець позивача звільнив його з посади, чим порушив право на працю.
Розглянувши касаційну скаргу роботодавця, Верховний Суд вказав, що спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання правомірності звільнення позивача з посади відповідно до п. 1 ч. 1, абз. 3 ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», за умови його призову на військову службу та подання ним заяви про увільнення його від виконання обов’язків за вказаною посадою на час проходження військової служби.
Так, згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Отже, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України гарантії щодо збереження місця роботи, посади поширюються на працівника з дня прийняття його на військову службу під час дії воєнного стану.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 р. у справі № 200/3471/21, від 30 травня 2023 р. у справі № 200/3363/21-а, і саме на її основі суди попередніх інстанцій вирішили цей спір.
Тому Верховний Суд відхилив довід скаржника про те, що ст. 119 КЗпП України не містить в собі заборони на звільнення працівника з ініціативи роботодавця при скороченні чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу, адже така позиція не ґрунтується на правильному застосуванні цієї норми Кодексу в системному зв’язку з положеннями нормативно-правових актів, що визначають засади проходження в Україні військової служби.
Водночас суди попередніх інстанцій не встановили, на якій саме підставі позивач почав проходити військову службу – чи то за мобілізацією, чи то за контрактом, а конкретизованість такої підстави перебуває у прямому причинному зв`язку із моментом початку проходження військової служби.
Отже, Верховний Суд з огляду на вказане процесуальне порушення визнав передчасними висновки судів попередніх інстанції по суті спору, рішення окружного адміністративного суду і постанову апеляційного адміністративного суду скасував, а справу направив на новий розгляд до окружного адміністративного суду.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
