Судова практика
Гарантії забезпечення права на захист не припиняють своєї дії після закінчення провадження у суді першої інстанції
19 квітня 2018 р. Верховний Суд у справі № 234/17471/16-к задовольнив касаційну скаргу прокурора, оскільки під час апеляційного розгляду не було забезпечено право обвинуваченої на захист.
Вироком міського суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено до остаточного покарання на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна за те, що вона неодноразово потрапляла до квартир потерпілих осіб та викрадала грошові кошти.
Свою касаційну скаргу прокурор обґрунтовував тим, що апеляційний розгляд відбувся без захисника, а отже було порушено право обвинуваченої на захист.
Верховний Суд зауважив, що невід’ємною складовою закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд є забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого на захист.
Також згідно зі ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Припис про це міститься і в п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК.
За матеріалів провадження ВС встановив, що обвинувачену засуджено за кримінальні правопорушення, одне з яких є особливо тяжким злочином, а тому участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.
Під час розгляду апеляції адвокат надіслав заяву до апеляційного суду, в якій просив розглянути скаргу без його участі.
Колегія суддів ВС зауважила, що на відповідній стадії провадження застосовуються, в тому числі відповідно до ст. 324 КПК, наслідки неявки в судове засідання захисника, участь якого є обов’язковою, зокрема, суд зобов’язаний вжити заходів для прибуття захисника та його участі у провадженні.
Також ВС вказав, що реалізація положень КПК про обов’язкову участь захисника, є необхідною для здійснення захисту особи на усіх передбачених законом стадіях кримінального провадження, у тому числі після набрання вироком законної сили.
Водночас, як визначив Європейський суд з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р. право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником, є однією з основних ознак справедливого розгляду.
У справах «Мефта та інші проти Франції» (п. 40 рішення від 26 липня 2002 р.), «Фам Хоанг проти Франції» (п. 39 рішення від 25 вересня 1992 р.) та «Максименко проти України» (п. 32 рішення від 20 грудня 2011 р.) зазначено, що гарантії забезпечення права на захист не припиняють своєї дії після закінчення провадження у суді першої інстанції.
Отже, Верховний Суд скасував рішення попередньої інстанції та направив справу на новий розгляд до апеляції.
Підготував Леонід Лазебний
