Судова практика
Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні не є адміністративним договором
Спір між об`єднаннями професійних спілок щодо оскарження Генеральної угоди з підстави невключення однієї з них до спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
3 липня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у цивільній справі № 761/33069/16-ц за позовом ФПСПМСПУ до Федерації професійних спілок України (далі – ФПСУ), низки професійних спілок, Кабінету Міністрів України про визнання недійсною Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016 – 2017 роки від 23 серпня 2016 р. (далі – Генеральна угода).
ФПСПМСПУ звернулася у порядку цивільного судочинства з позовом до суду та просила визнати недійсною Генеральну угоду з тих підстав, що її не включено до спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок, оскільки вона не набрала необхідної кількості (2/3) голосів його членів.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва, залишеною без змін апеляційним судом, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, у редакції, чинній на час постановлення ухвали, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Роз`яснено ФПСПМСПУ, що з указаними позовними вимогами слід звертатися в порядку адміністративного судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що оспорювана Генеральна угода у розумінні положень ст. 3 КАС України, у редакції, чинній на час постановлення ухвали, є адміністративним договором, тому позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
У липні 2017 р. ФПСПМСПУ подала касаційну скаргу, яку мотивувала тим, що спір не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин і не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата вказала, що згідно зі змістом оспорюваної Генеральної угоди, її укладено між всеукраїнськими об`єднаннями організацій роботодавців в особі Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні, всеукраїнськими об`єднаннями професійних спілок в особі Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок на національному рівні та КМУ, що надалі іменуються Сторонами.
Оскарження Генеральної угоди з підстави невключення позивача до спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок не є трудовим спором (конфліктом), а є спором між громадськими організаціями з приводу формування спільного представницького органу.
Велика Палата Верховного Суду визнала помилковими висновки судів першої й апеляційної інстанцій про те, що оспорювана Генеральна угода за своєю формою є адміністративним договором, а спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Соціальному діалогу в Україні, в цілому, так і, укладенню та виконанню колективних угод як стадії соціального діалогу, зокрема, притаманні диспозитивний метод регулювання, вільне волевиявлення сторін, які є самостійними та рівними по відношенню одна до іншої. Зважаючи на зміст Генеральної угоди, у спірних правовідносинах відсутня одна з ознак, яка притаманна публічно-владним відносинам, а саме – імперативність та підпорядкованість однієї сторони іншій.
З огляду на вказані норми матеріального права та зміст оспорюваної Генеральної угоди, Велика Палата зробила висновок, що ця угода не є адміністративним договором, оскільки між її сторонами відсутній публічно-владний характер відносин, а також врахувала, що за суб`єктною юрисдикцією спір між двома юридичними особами, якщо законом не передбачено іншого порядку, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки саме ГПК України прямо вказав на суб`єктний склад господарського спору – юридичні особи та фізичні особи – підприємці.
При цьому у ст. 1 ГПК України у редакції, чинній на час звернення до суду, не було надано вичерпного переліку таких юридичних осіб. Тобто стороною господарського спору могла бути будь-яка юридична особа, профспілка, у тому числі, якщо спір виник з іншою юридичною особою чи фізичною особою – підприємцем, незалежно від того, чи стосується цей спір виконання господарського договору чи міг стосуватися виконання профспілкою своїх статутних завдань.
Оскільки у справі, що розглядається, і позивачем, і відповідачами є юридичні особи, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Підготував Леонід Лазебний
You must be logged in to post a comment Login