Судова практика
Група прокурорів, визначена у конкретному кримінальному провадженні діє як єдина процесуальна особа – прокурор
21 березня 2018 р. Верховний Суд у справі № 235/6625/16 відмовила у задоволенні касаційних скарг у справі, де апеляційну скаргу подав прокурор, який не брав участі у судовому розгляді в першій інстанції.
Вироком міськрайонного суду особу засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.
Апеляційним судом вирок в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий, відповідно до якого особу засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Захисник у касаційній скарзі наполягав, що суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив апеляційну скаргу прокурора, який не брав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції.
Прокурор також подав касаційну скаргу, де, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, вимагав скасувати вирок апеляційного суду, оскільки суд, усупереч положенням ст. 399 КПК України та висновку Верховного Суду України, викладеного у Постанові від 23 червня 2016 р. (справа № 2-193кс(15)16), переглянув вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора, який відповідно до ст.ст. 36, 393 КПК України не є суб’єктом оскарження цього судового рішення, тобто апеляційну скаргу було подано особою, яка не має права її подавати.
Верховний Суд, зазначив, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України прокурор – особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 17 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень.
Згідно з параграфом 2 гл. 3 розд. 1 КПК України прокурор є суб’єктом кримінального процесу на стороні обвинувачення. Відповідно до п. 20 ч. 2 ст. 36 КПК України він має право на оскарження судових рішень в порядку, встановленому цим кодексом.
З матеріалів провадження видно, що постановою керівника місцевої прокуратури було призначено групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, до складу якої, зокрема, входив прокурор, який подавав апеляційну, хоча й не брав участі у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції.
У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 6 березня 2018 р. (справа № 367/6475/15-к), зазначено, що група прокурорів, визначена у конкретному кримінальному провадженні відповідно до ст. 37 КПК України, діє як єдина процесуальна особа – прокурор.
Процесуальні дії, що вчиняють прокурори, які входять до групи, мають характер взаємодоповненості та взаємозамінності й спрямовані на реалізацію прав та обов’язків прокурора відповідно до норм КПК України.
Тому колегія суддів касаційного суду ВС дійшла висновку, що апеляційний суд, ухвалив свій вирок за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора, який мав право подавати апеляційну скаргу у цьому кримінальному провадженні.
Правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 6 березня 2018 р. (справа № 367/6475/15-к), не суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 23 червня 2016 р. (справа № 2-193кс(15)16).
Отже доводи касаційних скарг захисника та прокурора про те, що під час апеляційного провадження судом було розглянуто апеляційну скаргу прокурора, який не мав на те повноважень, не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають.
Підготував Леонід Лазебний
