Судова практика
Хоча самовільну перебудову приміщень загального користування здійснив попередній власник квартири, за усунення наслідків відповідає новий власник
5 лютого 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 523/6665/22 задовольнив касаційну скаргу позивача, якому були створені перешкоди у користуванні квартирою.
Власник квартири звернувся до суду з позовом до нового власника іншої квартири про усунення перешкод у користуванні власністю, мотивуючи тим, що попередній власник квартири здійснив будівельні роботи з реконструкції квартири, чим створив йому значні перешкоди у користуванні його квартирою.
Суд першої інстанції із посиланням на ст. 391 ЦК України задовольнив позов з тих мотивів, що позивач довів порушення відповідачем його прав щодо користування приміщенням загального користування у багатоквартирному будинку, а саме самочинно побудованою стіною у загальному коридорі.
Читайте також: Знесення об’єкта нерухомості є належною вимогою для захисту прав власника земельної ділянки, на якій самочинно зведено об’єкт
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що відповідач не вчиняв неправомірних дій, тобто не зводив стіни чи інших перегородок у загальному коридорі, оскільки придбав квартиру із вже існуючими міжтамбурними дверима. При цьому відповідач не перешкоджав позивачу знести (демонтувати) самовільно збудовану стіну у тамбурі.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що апеляційний суд не врахував, що новий власник набуває усі права та обов’язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник.
Верховний Суд вказав, що ч. 2 ст. 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
На допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження. При цьому в законодавчому порядку не виокремлюються суб’єкти права спільної власності залежно від підстав набуття права власності на квартиру.
Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою співвласників (ч. 2 ст. 369 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
У цій справі встановлено, що власник квартири зайняв частину коридору загального користування (вхід у квартиру) за рахунок приєднання приміщення загального користування розмірами 1,25 м х 1,42 м (коридору загального користування другого поверху).
Матеріали справи не містять дозвільних документів на зайняття частини коридору загального користування (вхід у квартиру), а також доказів того, що таке зайняття відбулося за згодою інших співвласників багатоквартирного будинку.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не врахував, що новий власник набуває усі права та обов’язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник.
Такі роз’яснення надані судам у п. 33, 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 р. № 5.
Подібного ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19 березня 2024 р. у справі № 915/1439/21 (п. 43, 53). Колегія суддів зауважила, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду наразі також дотримується усталеної правової позиції в питанні визначення належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об’єкта самочинного будівництва не забудовника, а саме останнього набувача такого об’єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво (див. постанови від 2 червня 2021 р. у справі № 509/11/17, від 30 вересня 2022 р. у справі № 201/2471/20, від 15 березня 2023 р. у справі № 205/213/22, від 5 квітня 2023 р. у справі № 199/6251/18, від 31 травня 2023 р. у справі № 201/4483/20).
Тому Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував, заочне рішення районного суду залишив у силі.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
