Судова практика
Конфіскація товарів як адміністративне стягнення вирішується судом за правилами КУпАП, а не КАСУ
18 квітня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 400/548/19 залишила касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки питання конфіскації предметів-об’єктів правопорушення має вирішуватися в межах адміністративно-деліктної відповідальності за адміністративний проступок, а не у позовному провадженні в адміністративній справі.
27 лютого 2019 ро. прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив вилучити (конфіскувати) у особи в дохід держави алкогольну продукцію без марок акцизного податку вартістю 141 012 грн 36 коп. Вимоги мотивував тим, що апеляційний суд визнав відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 484 Митного кодексу України та на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрив провадження у справі, однак не вирішив питання щодо конфіскації алкогольних напоїв, які ввозились на митну територію України без наявності марок акцизного збору встановленого зразка.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 березня 2019 р., залишеною без змін постановою апеляційного суду від 16 травня 2019 р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України відмовив у відкритті провадження з тих мотивів, що вилучення в дохід держави (конфіскація) товарів, тобто застосування адміністративного стягнення, вирішується судом відповідно до вимог КУпАП і не може бути розв`язане в позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства.
У касаційній скарзі прокурор вказував, що чинне законодавство не містить імперативної вимоги до контролюючого органу щодо звернення до суду для винесення постанови про вилучення товарів у дохід держави (конфіскацію) лише шляхом відповідного подання таких матеріалів у порядку, передбаченому КУпАП. За таких обставин, на думку прокурора, наявність у контролюючого органу повноважень на звернення до суду з поданням відповідних матеріалів для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію) не позбавляє його права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою за загальними правилами КАС України.
Верховний Суд за результатом розгляду касаційної скарги дійшов висновку про її необґрунтованість, зазначивши, що згідно зі ст. 461 МК України конфіскація є одним з видів адміністративного стягнення за порушення митних правил. На підставі ч. 1 ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до МК України, а в частині, що не регулюється ним, – відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. За ч. 1 ст. 265 КУпАП речі і документи, що є <…> безпосереднім об’єктом правопорушення, <…>, вилучаються посадовими особами <…>. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей – реалізують. <…>.
Санкція ст. 484 МК України передбачає за зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, – накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів або їх конфіскацію.
Системний аналіз окремих положень МК України, КУпАП, КАС України, ПК України та інших джерел права, які унормовують питання вирішення тимчасово вилучених речей (товарів), що стали безпосереднім об’єктом правопорушення, дає підстави стверджувати, що ці питання мають вирішуватися в межах адміністративно-деліктної відповідальності за адміністративний проступок.
Суддя (суд), який розглядає справу, повинен вирішити питання долі тимчасово вилучених речей товарів. Від того, що суддя чи суд не вирішив цього питання, не змінюється сутнісна, правова природа правовідносин, які виникли внаслідок вчинення суб’єктом правопорушення адміністративного проступку; вони не перестають бути адміністративно-деліктними.
Із наведеного правового висновку випливає також, що несвоєчасне вирішення питання тимчасово вилучених речей не змінює, не перетворює адміністративно-деліктні на адміністративні відносини, на які поширюється правила адміністративного судочинства, що мають інше завдання, мету та призначені забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Підготував Леонід Лазебний
