Судова практика
КПК не встановлено вимог до форми доручення прокурора про відкриття матеріалів досудового розслідування
22 лютого 2018 р. Верховний Суд у справі № 697/849/15-к відмовив у задоволенні касаційної скарги захисника, визнавши, що відсутність дати на дорученні про відкриття матеріалів досудового розслідування не є порушенням КПК і не впливає істотно на результати цієї процесуальної дії.
Обвинувачений з корисливих мотивів таємно проникав до будинків та гаражів потерпілих осіб, звідки викрадав належне їм майно. Вироком міськрайонного суду його було засуджено до 4 років позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник засудженого наполягав, що вирок ґрунтується на недопустимих доказах, які зібрані в ході досудового розслідування та відкриті стороні захисту із порушенням вимог ст. 290 КПК, а саме – при відкритті матеріалів іншій стороні відсутні реквізити в письмовому дорученні прокурора слідчому на проведення такого відкриття і не зазначено в реєстрі матеріалів досудового розслідування інформації про таке доручення. Окрім того, захисник вказував на незаконність проведення слідчим відкриття стороні захисту додаткових матеріалів, оскільки таке доручення прокурора, на його думку, має одноразовий характер.
Верховний Суд звернув увагу, що п. 4 ч. 2 ст. 36, ч. 1 ст. 290 КПК передбачено право прокурора доручити слідчому надати стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні. Вимог щодо форми такого доручення КПК не містить, проте зміст доручення в цій справі, як встановлено Судом, відповідає положенням стосовно оформлення процесуальних дій, у зв’язку з чим відсутність у зазначеному дорученні реквізитів щодо дати його складання не означає проведення цієї процесуальної дії з порушенням прав учасників кримінального провадження, що істотно вплинуло на його результати.
Також палата ВС навела правові висновки ВСУ (від 16 березня 2017 р. № 5-364кс16 та від 12 жовтня 2017 р. № 5-237кс(15)17), де встановлено, що чинний КПК не містить заборони для сторін провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборону адресовано суду, який згідно з ч. 12 ст. 290 КПК не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті сторонам.
Враховуючи, що висновки експертиз, на які посилається у касаційній скарзі захисник, дані протоколів тимчасового доступу до речей і документів отримано в ході судового провадження на підставі рішення суду за клопотанням захисника, підстави для тверджень про порушення вимог ст. 290 КПК відсутні.
Верховний Суд зазначив, що за ч.ч. 1, 2 ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналів систем зв’язку, без їх вилучення.
З матеріалів справи Верховний суд встановив, що ухвалами місцевого суду в ході судового розгляду задовольнялися клопотання захисника в інтересах обвинуваченого та прокурора про надання дозволів на тимчасовий доступ до речей і документів шляхом зняття інформації, яка є в операторів мобільного зв’язку, щодо телефонних розмов обвинуваченого з іншими абонентами. Згідно із протоколами тимчасового доступу до речей і документів, а також опису, вилученого виконавцями цих процесуальних дій, жодні документи не вилучалися, а їм надавалися електронні носії (диски) з інформацією про трафік телефонних з’єднань.
Наведене узгоджується із змістом вищенаведених норм КПК та свідчить про помилковість тверджень захисника у касаційній скарзі про недопустимість даних зазначених протоколів з огляду на те, що в ухвалах суду не йшлося про дозвіл на вилучення документів у операторів мобільного зв’язку.
Отже, Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу захисника.
Підготував Леонід Лазебний
