Судова практика
Кримінальна відповідальність за порушення ПДР виключається, якщо водій втратив свідомість через тепловий удар
9 липня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 390/348/16-к залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, оскільки вину водія не було доведено поза розумним сумнівом.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано невинуватою за ч. 2 ст. 286 КК та виправдано через недоведеність, що в діянні обвинуваченого був склад кримінального правопорушення.
Згідно з обвинувальним актом особа обвинувачувалася в тому, що керуючи автомобілем, рухаючись у світлу пору доби, порушуючи вимоги п. 1.5, п.п. «б», «д» п. 2.3 ПДР, не впоралася з керуванням автомобіля та допустила його виїзд за межі проїзної частини з подальшим наїздом на дерево. Внаслідок ДТП одна пасажирка автомобіля отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, які призвели до її смерті і перебували у прямому причинному зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями; а інший пасажир – тілесні ушкодження середньої тяжкості.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що суди суб`єктивно оцінили показання іншого пасажира автомобіля та не дослідили такий доказ, як висновок інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи.
Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно оцінили докази, надані сторонами кримінального провадження. У судовому засіданні були допитані обвинувачений, потерпілий, досліджені письмові докази.
Зокрема, обвинувачений пояснив, що у час, коли сталася ДТП, у салоні автомобіля було дуже жарко, в ході руху він втратив свідомість; потерпілий підтвердив свідчення обвинуваченого та пояснив суду, що в салоні автомобіля, яким керував обвинувачений, він весь час спілкувався з останнім та в один момент помітив, як автомобіль починає зміщуватись вліво. Автомобіль виїхав на ліве узбіччя, де здійснив наїзд на дерево, яке росло в кюветі. Впевнений, що обвинувачений втратив свідомість. Суд апеляційної інстанції повторно допитав потерпілого, який підтвердив, що, на його думку, обвинувачений втратив свідомість.
Надані стороною обвинувачення висновки судово-медичної експертизи та інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи суд правильно не взяв до уваги, оскільки ці докази не спростовують показання обвинуваченого про те, що він при русі автомобіля раптово втратив свідомість.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в діях обвинуваченого відсутня об’єктивна сторона, а саме: недотримання обвинуваченим вимог ПДР, причинного зв’язку між цим діянням і наслідками, спричиненими потерпілим, та суб’єктивної сторони у формі необережної форми вини, що свідчить про відсутність в діянні особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що доводи обвинувачення про наявність у діях особи складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, не доведено поза розумним сумнівом, є обґрунтованим. Суд згідно зі ст. 94 КПК повно та всебічно дослідив усі докази, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності – з точки зору достатності та взаємозв’язку і дійшов правильного висновку про необхідність виправдання особи у зв’язку з недоведеністю наявності в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Підготував Леонід Лазебний
