Судова практика
Курсанти, які не бажають продовжувати навчання або відраховані через недисциплінованість, відшкодовують Міноборони витрати, пов’язані з їх утриманням
Вимога суб’єкта владних повноважень про відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на державній чи публічній службі, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства
30 січня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 810/2610/16 (провадження № 11-1004апп18) за позовом Військової академії (м. Одеса) до фізичної особи про стягнення витрат, пов’язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, у сумі 6 061,53 грн.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 серпня 2016 р., залишеною без змін апеляційним адміністративним судом, на підставі п.1 ч. 1 ст. 299 КАС відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, визнав, що у цій справі вищий військовий навчальний заклад не є суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції у відносинах з відповідачем, а позов стосується стягнення з громадянина коштів як відшкодування витрат, понесених державою на його утримання у вищому військовому навчальному закладі.
За своїм змістом понесені позивачем витрати є шкодою, завданою відповідачем державі. Відтак цей позов не підпадає під дію ч. 4 ст. 50 КАС у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень, а має вирішуватися загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій наполягав, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що відносини між сторонами стосуються порядку відшкодування шкоди, завданої державі, яка підлягає відшкодуванню в межах цивільного провадження.
При цьому наголошував, що заподіяні збитки підлягають стягненню на користь Міністерства оборони України, яке є центральним органом виконавчої влади, та пов’язані з проходженням особою публічної служби.
Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Велика Палата зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 р.№ 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За змістом ст. 25 Закону № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують Міноборони та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов’язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, установлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, перебуваючи на публічній службі, під час навчання в Академії був відрахований через недисциплінованість.
Отже, Велика Палата дійшла висновку, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб’єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов’язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов’язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Така ж правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 р. у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18).
Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду визнала, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.
Підготував Леонід Лазебний
