Майно, яке було продане чи передане на виконання рішення суду, не підлягає витребуванню від добросовісного набувача навіть у разі подальшого скасування такого рішення

25 червня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 638/17112/21 задовольнив касаційну скаргу відповідача, який отримав майно на виконання зобов’язань за договором позики.

Особа звернулася з позовом до іпотекодержателя про витребування майна з незаконного володіння, скасування державної реєстрації, поновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що право власності на її квартиру та підвальне приміщення було незаконно зареєстровано за стягувачем на виконання рішення суду про стягнення з неї боргу, яке в подальшому скасовано. Наразі власником спірного майна є відповідач, якому стягувач передала це майно на виконання вже своїх зобов’язань за договором позики.

Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено, адже спірне майно вибуло з володіння власниці протиправно та всупереч її волі. Крім того, для витребування майна не потрібно визнавати всі правочини, які слугували підставою для його відчуження, недійсними. Є достатнім лише встановити той факт, що майно вибуло з власності протиправно.

Читайте також: Початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна від добросовісного набувача обчислюється з моменту, коли позивач дізнався про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу

У касаційній скарзі відповідач зазначав про неможливість витребувати спірне майно від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

Верховний Суд вказав, що при «віндикаційному імунітеті», що закріплений для майна, проданого чи переданого в порядку виконання судового рішення (абз. 1 ч. 2 ст. 388 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки не має значення, але й не може мати значення, чи відбулося вибуття майна з володіння власника по його волі чи поза нею, оскільки відчужувачем є не власник майна, а виконавець.

У справі, що переглядалася:

– ключовим питанням було те, чи можливе застосування віндикаційного позову та витребування спірного майна від добросовісного набувача в тому випадку, якщо майно було передано стягувачеві в рахунок погашення боргу в рамках виконавчого провадження у 2018 р., існують чинні, не скасовані судові рішення, якими відмовлено у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та відмовлено в скасуванні постанови про передачу майна стягувачеві, проте рішення про стягнення боргу скасоване у листопаді 2022 р.;

– суд першої інстанції, застосувавши ч. 1 ст. 388 ЦК України, міркував так, що вибуття спірного нерухомого майна з володіння позивачки відбулося поза волею останньої, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відсутність боргових зобов’язань між позивачкою та стягувачем, яка в рамках виконавчого провадження про стягнення неіснуючого боргу отримала у власність спірне майно, що передано в подальшому відповідачу на виконання зобов’язань за договором позики, укладеним між ним та стягувачем, а тому слід витребувати спірне майно з чужого незаконного володіння;

Читайте також: Видозміна, перероблення чи знищення об’єкта нерухомості під час перебування в чужому незаконному володінні унеможливлює його витребування власником у добросовісного набувача

– апеляційний суд, застосувавши ч. 1 ст. 388 ЦК України, вважав, що спірне майно вибуло з володіння позивачки незаконно та всупереч її волі в порядку виконання рішення, яке було в подальшому скасоване. Тому такий факт підтверджує те, що майно вибуло з власності позивачки протиправно, а тому повинно бути витребуване в останнього набувача на користь позивача. Право власності позивачки було порушено, так як спірне майно вибуло з її володіння поза її волею та в послідуючому було придбано у особи, яка не мала права його відчужувати;

– суди залишили поза увагою віндикаційний імунітет (абз. 1 ч. 2 ст. 388 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який передбачений для майна, проданого чи переданого в порядку виконання судового рішення, і завдяки якому досягається охорона прав добросовісної особи, яка набула майно, що було відчужене чи передане на виконання судового рішення. Якщо майно продається чи передається на виконання судового рішення, то таке рішення набрало законної сили. Виконання судового рішення відбувається відповідно до закону про виконавче провадження. Відчужувачем є не власник майна (оскільки майно продається не по волі власника), а особа, уповноважена державою,  – виконавець. Саме тому публічна складова відчуження (передання) майна власника має вирішальне значення і свідчить про те, що існують підстави для такого відчуження (передання), та, як наслідок, є підстави для набуття права власності на майно відчужене чи передане в процесі виконання судового рішення.

Тому Верховний Суд рішення районного суду та постанову апеляційного суду скасував, у задоволенні позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння, скасування державної реєстрації, поновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно відмовив.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 18 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути