Судова практика
На дохід від відчуження нерухомого майна може бути здійснено стягнення для виплати аліментів в межах виконавчого провадження
31 липня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 234/15413/17 залишив без задоволення касаційну боржника по аліментах, чий дохід з продажу набутого до шлюбу об’єкта нерухомості було стягнуто державним виконавцем.
Особа звернулась до суду із скаргою про визнання незаконними дій та рішення, скасування постанови державного виконавця.
Скарга мотивована тим, що згідно рішення міського суду з нього стягнуто аліменти на утримання дитини. Постановою державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, звернено стягнення на дохід, отриманий ним від продажу належної йому нерухомості, а саме 1/4 частку отриманої суми за продаж нерухомості, у зв`язку з чим з’явився борг у сумі 31 935,50 грн.
Відповідно до Переліку видів доходу, які вираховуються при визначенні аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою КМУ від 26 лютого 1993 р. № 146, отримання доходу від продажу нерухомого майна не є таким доходом у розумінні заробітку, який вираховується під час розрахунку розміру аліментів, а тому дії державного виконавця є неправомірними.
Міський суд, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні.
У касаційній скарзі заявник зазначав, що беручи до уваги постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 р. у справі № 760/4569/18-ц, судами не враховано постанову Верховного Суду від 7 травня 2018 р. у справі № 640/537/14-ц, згідно з якою Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, є вичерпним.
Продаж особистого нерухомого майна заявника, право власності на яке ним було набуто внаслідок дарування його батьками ще до шлюбу та народження дитини, не є заробітком заявника.
Верховний Суд зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ст. 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Результат аналізу положень СК України, зокрема ст. 81, ч. 3 ст. 181, ч. 2 ст. 182, ст. 183, свідчить про те, що закон ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях ЦК України, який також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Таким чином, закон гарантує можливість захисту прав та фактичного задоволення інтересів найменш захищених категорій осіб.
Положення ст. 81 СК України та ч. 3 ст. 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим.
При цьому зміст положень Переліку № 146 включає до поняття «заробіток» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які здійснюються в межах трудових правовідносин.
Крім того, у п. 13 Переліку вказується, що утримання аліментів провадиться із суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів Переліку. Отже, цей Перелік не є вичерпним, він є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на виконання якого він прийнятий.
Підготував Леонід Лазебний
